У зв’язку зі зростанням кількості українських громадян, які після початку повномасштабної війни 2022 року отримали тимчасовий захист на території Польщі, питання інтеграції дітей-іноземців у систему освіти набуло особливої актуальності. Особливу увагу при цьому слід приділяти дітям з особливими освітніми потребами (ООП), які потребують адаптованих форм навчання, індивідуального підходу та належної підтримки фахівців.
Згідно з польським законодавством, зокрема Законом про систему освіти (Ustawa z dnia 14 grudnia 2016 r. – Prawo oświatowe), кожна дитина має право на доступ до безоплатної освіти, з урахуванням її індивідуальних потреб. Органи місцевого самоврядування, директори навчальних закладів та педагогічні ради зобов’язані створювати умови для рівного доступу до освітніх послуг, у тому числі через впровадження індивідуальних навчальних програм, забезпечення допомоги спеціалістів (логопедів, психологів, педагогів спеціальної освіти) та адаптацію навчального середовища.
На практиці інтеграція українських дітей з ООП стикається з низкою викликів. Серед них – мовний бар’єр, відсутність перекладачів або асистентів для учнів-іноземців, а також обмежені ресурси на місцевому рівні. Багато навчальних закладів не мають достатньої кількості спеціалістів або обладнаних приміщень для ефективної роботи з дітьми, які мають діагнози аутизму, розлади розвитку або інші складнощі, що впливають на процес навчання. Також спостерігається брак системного моніторингу адаптації дітей з України в освітньому середовищі.
Разом з тим, Міністерство освіти Польщі вживає заходів для посилення інклюзивного компонента в системі освіти. Було оновлено рекомендації для керівництва шкіл щодо організації допомоги учням з інвалідністю та з інших вразливих категорій. Залучаються європейські кошти для підвищення кваліфікації педагогів та створення інклюзивного простору в навчальних закладах. У деяких воєводствах впроваджуються пілотні програми з навчання викладачів методам роботи з дітьми, які пережили травматичний досвід.
Наразі польська система освіти має необхідну нормативно-правову базу та поступово розвиває практичні механізми інклюзії. Однак ефективна інтеграція дітей з України з особливими освітніми потребами вимагає системної координації між органами державної влади, місцевим самоврядуванням, освітніми установами та громадським сектором.
