Польська пенсійна система передбачає, що для отримання пенсії необхідно досягти 60 років для жінок та 65 років для чоловіків і мати щонайменше 20 або 25 років страхового стажу відповідно. Для осіб, які працювали за кордоном, процедура трохи складніша. Право на польську пенсію мають лише ті, хто відповідає законодавчим вимогам і працював у країнах, з якими Польща уклала міжнародні угоди про соціальне забезпечення.
Якщо працівник працював у державах-членах ЄС, країнах Європейської економічної зони (ЄЕЗ), у Швейцарії або в державах з окремими угодами, ZUS враховує ці страхові періоди при розрахунку пенсії. Це стосується як осіб, працевлаштованих за трудовим або цивільно-правовим договором, так і самозайнятих. Іноземні періоди включаються лише тоді, коли накопиченого стажу в Польщі недостатньо для отримання виплат.
При розрахунку ZUS спочатку визначає теоретичний розмір пенсії, якби всі страхові періоди були здобуті в Польщі. Потім обчислюється фактичний, пропорційний розмір виплати. Він визначається як частка польського стажу до загальної кількості страхових періодів у всіх країнах, де працівник працював.
Наприклад, якщо майбутній пенсіонер пропрацював у Польщі 10 років та в Німеччині 15 років, ZUS розрахує теоретичну пенсію за 25 років стажу. Фактична виплата буде пропорційною польському стажу: 10/25 від теоретичної суми. Це означає, що польська пенсія становитиме лише частину повної виплати, з урахуванням періодів роботи за кордоном.
