Попри те, що Польща стала однією з головних країн призначення для українських мігрантів у Європі, більшість з них не отримують польського громадянства навіть після кількох років життя та праці в країні.
За останнє десятиліття Польща стала лідером ЄС за кількістю прийнятих мігрантів, зокрема з України. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році кількість українців, які знайшли прихисток у Польщі, різко зросла. Проте рівень натуралізації в країні залишається одним із найнижчих у Європейському Союзі.
У 2021 році лише 1,7% іноземців у Польщі отримали громадянство — для порівняння, середній показник по ЄС становив 2,2%, а в Іспанії, Німеччині чи Франції цей показник сягає десятків або навіть сотень тисяч щороку. У Польщі ж кількість натуралізованих осіб навіть не дотягує до 10 тисяч на рік.
Польське громадянство можна отримати в адміністративному порядку. Основні вимоги такі:
- безперервне та легальне проживання в Польщі від 1 до 10 років (залежно від підстави);
- наявність постійного доходу;
- знання польської мови на рівні не нижче B1;
- наявність постійного дозволу на проживання (карта сталего побиту або статус довгострокового резидента ЄС);
- часто — шлюб із громадянином Польщі або польське походження.
Хоча формально ці умови не є надто жорсткими, для багатьох українців вони залишаються недосяжними. Причина — у характері міграції.
До того ж, через необхідність одразу працювати, часто на фізичних роботах, у мігрантів не вистачало ресурсу вивчати польську мову або займатися питаннями легалізації.
Ще одна важлива причина, чому тема громадянства набула актуальності — відсутність політичного впливу мігрантів. Українці, які не є громадянами, не мають права голосувати. Відтак, політики не змагаються за їхню прихильність, не враховують їхні інтереси у передвиборчих програмах, а іноді навіть використовують їх як зручний об’єкт для популістичних заяв.
У передвиборчих дебатах у Польщі дедалі частіше лунають заяви про «українізацію» системи охорони здоров’я, скорочення допомоги для українських біженців або необхідність «стримувати» міграцію. Це формує образ українця не як повноцінного члена суспільства, а як тимчасового гостя — навіть якщо ця людина вже кілька років працює, платить податки та виховує тут дітей.
Із розвитком інтеграційних програм, кращим доступом до мовних курсів і поступовим оформленням сталого статусу для сотень тисяч українців, ситуація з громадянством може змінитися. Але для цього потрібно не лише спростити процедури, а й змінити ставлення до мігрантів як до рівноправних учасників суспільного життя.
Бо дурні