Навколо консульських послуг для чоловіків за кордоном та правил перебування українців у Польщі останнім часом точиться чимало міфів. Як працює «Резерв+» на практиці та чи вручають у консульстві повістки? Чому зросла кількість депортацій і як дипломати реагують на скандали за участі наших громадян? Про це, а також про швидке відкриття нового консульства у Познані та реформування роботи установи у Вроцлаві говоримо з новим Генеральним консулом України Тарасом Токарським, який підбиває перші підсумки своєї роботи.
– Вже минуло більше двох місяців з моменту того, як вас призначили на посаду. Ми розмовляли на початку вашого приїзду до Вроцлава, і ви обіцяли дати інтерв’ю після того, як назбирається матеріал, який можна показати читачам і громадянам. Зазвичай перші підсумки підводять після 100 днів перебування на посаді. Що вже вдалося зробити? Як працює консульська установа, та що б хотіли змінити у короткотерміновій та довготерміновій перспективі?
– Передусім хочу сказати, що на дипломатичній службі діє дуже важливий принцип – принцип спадкоємності. Ефективна дипломатична установа не починається з приходом нового керівника і не завершується його від’їздом. Вона розвивається завдяки послідовній роботі багатьох людей, які передають один одному досвід, напрацювання і відповідальність.
Повністю оцінюючи перші місяці роботи, я в першу чергу хочу відзначити внесок мого попередника Юрія Токаря, який сьогодні є Надзвичайним і Повноважним Послом у Кенії. У надзвичайно складний період початку повномасштабної війни він практично з нуля створив Генеральне консульство України у Вроцлаві. До цього було Генеральне консульство України в Кракові, яке покривало територію Західної Польщі та здійснювало підготовчі кроки. Але основна робота й основне навантаження припали саме на перші місяці війни, адже ГКУ у Вроцлаві відкрилося буквально за кілька тижнів до її початку. Так співпало. Тому Юрій Токар запускав його роботу з нуля. Саме тоді було сформовано команду, налагоджено взаємодію з місцевою владою, громадськими організаціями та українською громадою. Це заклало високі стандарти консульського обслуговування і відкритості до людей.
Я переконаний, що одним із найважливіших завдань нового керівника є збереження і примноження тих позитивних напрацювань. Тому перші тижні я присвятив тому, щоб уважно ознайомитися і вивчити всі започатковані проєкти, зустрітися з партнерами консульства і зрозуміти, де ми можемо надати нову динаміку вже існуючим ініціативам.
Водночас перші місяці дали можливість визначити актуальні пріоритети на майбутнє. Насамперед, це подальше підвищення якості консульського обслуговування, підтримка волонтерських і гуманітарних ініціатив, зміцнення взаємодії з українською громадою, а також розвиток економічного співробітництва між західними регіонами Польщі та областями України. Це дуже важливий напрямок, тому що західна Польща – це індустріальний лідер усій країні. Є вже започатковане дуже гарне співробітництво Нижньосілезького воєводства з Дніпропетровською областю, яка теж є лідером у розвитку промисловості України. Це два «важковаговики», які просто призначені для співробітництва, і наша роль – підтримувати їх у цьому.
Тому мої перші кроки після прибуття – це було встановлення безпосереднього контакту з міськими організаціями, які від початку війни щодня працюють заради України. Мова йде про волонтерів, громадських діячів, благодійні фонди і всіх, хто вкладає до сьогодні свій час, енергію і серце в підтримку наших громадян та українських захисників. Для мене було важливо не лише почути їхню оцінку ситуації, але й зрозуміти, як наша консульська установа може ефективніше підтримувати ці ініціативи.
Особливо цінним є те, що попри тривалу війну, яка триває вже чотири роки, ми і далі бачимо щиру солідарність з Україною. Це наше спільне завдання – зберегти цю підтримку, зміцнити взаємну довіру і розвивати партнерство, яке допомагає сьогодні вистояти Україні та наближає нашу перемогу.
Інший важливий пріоритет для мене – це подальше вдосконалення консульського обслуговування. Ми вже реалізували низку практичних змін, спрямованих на те, щоб взаємодія громадян з консульством була максимально комфортною і ефективною. Що ми зробили? Оновили подачу інформації як на офіційному вебсайті, так і безпосередньо в приміщенні консульства. Встановили інформаційні стенди, які дозволяють громадянам вчасно знаходити необхідну інформацію. Важливим елементом зворотного зв’язку стала електронна анкета, за допомогою якої відвідувачі можуть залишати свої пропозиції, зауваження і рекомендації щодо покращення якості послуг. Ця анкета вже наповнюється, ми бачимо багато раціональних ідей. Одну з них реалізували буквально на цьому тижні – на прохання батьків маленьких діток встановили пеленальний столик. Для нас дуже важливо чути думку громадян і враховувати їхній досвід.
Також ми вдосконалили окремі консульські процедури, впровадили нову послугу – це оформлення реєстраційного номера облікової картки платника податків (податковий номер). Це рішення важливе для тих родин у Польщі, які мають дітей, що народилися тут, тому що дозволяє належним чином документувати паспортами громадян України, які народилися за кордоном.
Паралельно працюємо над впровадженням нових технічних рішень, які вже протягом найближчого місяця дадуть змогу суттєво збільшити кількість паспортних послуг. Я не буду казати, чи в два рази, чи в півтора, але кількість паспортних послуг, які ми зможемо надавати, суттєво збільшиться.
Ну і дуже важлива річ – Міністерство закордонних справ України розширює консульську присутність за кордоном, і одним із таких кроків стало нещодавнє утворення нової консульської установи в Познані, яка зараз готується до офіційного відкриття і найближчим часом розпочне свою повноцінну роботу та забезпечуватиме обслуговування громадян України, які проживають у Великопольському воєводстві.
Також ми вдосконалили окремі консульські процедури, впровадили нову послугу – це оформлення реєстраційного номера облікової картки платника податків (податковий номер). Це рішення важливе для тих родин у Польщі, які мають дітей, що народилися тут, тому що дозволяє належним чином документувати паспортами громадян України, які народилися за кордоном.
Паралельно працюємо над впровадженням нових технічних рішень, які вже протягом найближчого місяця дадуть змогу суттєво збільшити кількість паспортних послуг. Я не буду казати, чи в два рази, чи в півтора, але кількість паспортних послуг, які ми зможемо надавати, суттєво збільшиться.
Ну і дуже важлива річ – Міністерство закордонних справ України розширює консульську присутність за кордоном, і одним із таких кроків стало нещодавнє утворення нової консульської установи в Познані, яка зараз готується до офіційного відкриття і найближчим часом розпочне свою повноцінну роботу та забезпечуватиме обслуговування громадян України, які проживають у Великопольському воєводстві.
– Одразу питання відносно Познані. Розмови про це тривають уже давно. Я так розумію, що зараз ми виходимо на фінальну стадію. Коли, плюс-мінус, очікується відкриття консульства у Познані?
– Це питання кількох тижнів. Офіційна інформація буде озвучена самим консульством, і нашим Посольством буде офіційно оголошено про запуск. Воно фактично вже існує. Є призначений керівник, який отримав екзекватуру (консульський патент) на виконання своїх функцій. Він уже провів і далі проводить зустрічі з місцевою владою. Для нового керівника дуже важливо встановити робочий контакт не тільки з владою міста, але й з усіма установами, які дотичні до українських питань і стикаються щодня з українськими громадянами. Це установи, які документують та видають дозволи на проживання, міграційні та прикордонні органи, поліція, пенітенціарні органи, а також установи, де перебувають неповнолітні діти, позбавлені батьківської опіки. Тобто великий ряд організацій, з якими треба мати робочий контакт для того, щоб установа працювала ефективно.
Те, що бачить відвідувач – бланки, печатки – це тільки частина роботи. За цим є величезний бек-офіс і робота з установами країни перебування, лише тоді можлива ефективна діяльність консульства. Тому воно вже працює, зараз воно спрямоване на внутрішню роботу, там відбуваються процедури, пов’язані з приміщенням, де відбуватиметься консульський прийом. Важко сказати точно, коли воно запрацює в повному форматі, як у нас, коли надається весь спектр послуг, але громадяни будуть обслуговуватися вже протягом найближчих тижнів, я сподіваюся.
– Щоб правильно розуміти: відповідно, Великопольське воєводство випаде з вашого територіального округу, і у вас зменшиться кількість воєводств, якими ви опікуєтесь, до трьох?
– Воно фактично вже випало. З початку весни територія нашого консульського округу охоплює три воєводства: Любузьке, Нижньосілезьке та Опольське. На Великопольське воєводство ми вже не маємо патенту на обслуговування.
Але що стосується консульських послуг, то ми продовжуємо їх надавати. Навіть коли консульство в Познані запуститься, якщо до нас прийде громадянин України з проханням завірити доручення або отримати іншу послугу, ми не будемо відмовляти. Так відбувається і сьогодні стосовно інших воєводств. Буває, людина зареєстрована в Малопольському воєводстві, але через сімейні обставини опинилася тут – ми не відмовляємо. Більше того, у нас є відвідувачі, які приїжджають навіть із Німеччини чи інших країн, тому що бачать, що сполучення швидке, а отримати послугу якісно можна тут. Часто поєднують приємне з корисним: туристичну поїздку та отримання консульської послуги.
– Відновлено виїзне консульське обслуговування, зокрема в Ополі. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше. Така практика колись уже відбувалася, а зараз вона відновлюється. Як це координується, як людям записатися, зареєструватися, і коли очікувати на наступні виїзні прийоми?
– З перших місяців роботи консульство працювало в режимі конвеєра 24 на 7. Коли установа почала працювати планово, розпочалися прийоми, які після невеликої паузи в минулому році зараз запрацювали з новою силою. Ми розуміємо, що не кожен має можливість приїхати до Вроцлава. У 2026 році в нас уже було п’ять таких прийомів: тричі в Ополе, а також у Зеленій Гурі та Ґожуві Велькопольському.
Ми плануємо продовжити цю практику і в інших містах нашого округу, не тільки в головних, орієнтуючись насамперед на потреби громадян. Інформація про проведення таких прийомів є на нашому сайті, там також є спеціальна електронна форма, яка дозволяє людям з різних міст повідомити, що є така потреба. Як тільки у нас назбирується необхідна кількість громадян, ми визначаємо місто, де відбудеться наступний виїзний прийом.
Сьогодні не всі консульські послуги надаються під час виїздів, але найбільш затребувані ми забезпечуємо. Це насамперед питання набуття громадянства України, оформлення тимчасового чи постійного консульського обліку, вчинення нотаріальних дій, а також отримання готових закордонних паспортів для дітей віком до 12 років. Мова йде саме про отримання: подача документів відбувається тут, у Вроцлаві, а забрати паспорт можна вже у своєму місті.
Ми працюємо над розширенням переліку послуг. Наразі опрацьовуємо технічну можливість оформлення паспортів для виїзду за кордон безпосередньо під час виїзного прийому для ширшої категорії громадян, зокрема для підлітків. Якщо цей проєкт вдасться реалізувати (це технічне питання, нам потрібна додаткова техніка), це буде ще один важливий крок для збільшення доступності послуг.
– Пам’ятаю, як на початку роботи консульства у Вроцлаві тут працювало всього кілька осіб, хоча будівля велика. Як зараз виглядає ситуація з персоналом, скільки людей працює? Навантаження продовжує збільшуватися, ви запускаєте нові послуги. Скільки клієнтів припадає на одного працівника? І ще таке питання, складається враження, що людей приходить дуже багато, консульство працює на межі, а приміщення маленьке. Чи не тісно вам тут, чи планується щось змінювати в умовах?
– Дійсно, ми сьогодні працюємо в умовах значного навантаження. Як я вже сказав, хоча формально наш консульський округ – це лише три воєводства, на практиці ми обслуговуємо набагато ширше коло людей. Тому наша консульська установа на сьогодні є однією з найбільш завантажених серед усіх установ України, які є в Польщі. Інколи ми номер 1, інколи номер 2 за навантаженням, тому що є ще консульський відділ Посольства у Варшаві, який має величезний округ. Але ми в лідерах за кількістю консульських послуг.
Наразі у нас працює 7 штатних співробітників. Це більше порівняно з початком війни, коли було 5. Безумовно, навантаження велике, і я щиро дякую кожному працівнику за професіоналізм, відповідальність і готовність працювати в такому інтенсивному режимі. Водночас ми повинні виходити з реалій воєнного часу. Сьогодні для держави пріоритетом є оборона країни і підтримка наших сил безпеки та оборонного сектору. Тому наше завдання полягає не стільки в постійному збільшенні штату чи витрат на приміщення, скільки в тому, щоб максимально ефективно організувати роботу, використовуючи наявні ресурси.
Під час нашої зустрічі Ви потрапили в таку паузу, коли триває обідня перерва, тому людей менше. Загалом вони є і вранці, і після обіду. Але таких черг, які б не дозволяли поміститися в приміщенні, немає. Чому? Тому що ми активно використовуємо сучасні цифрові рішення. Найважливіший приклад — це система електронної черги. Людей немає одночасно в залі тому, що завдяки цій системі кожен відвідувач знає свій часовий слот і приходить безпосередньо на свій час. Це значно комфортніше як для громадян, так і для працівників.
Розповім вам історію з мого досвіду, коли я працював у 90-х роках в нашому консульстві в Ізраїлі, в Тель-Авіві. Тоді наших громадян у цілому Ізраїлі було менше, ніж сьогодні в одному Нижньосілезькому воєводстві. Але чергу під консульством люди займали часом з вечора. О 8-й ранку, коли ми відкривалися, черга вже стояла, люди самі записувалися на папірцях, на руках номери собі ставили. Була така тиснява. Це просто до слова про організацію роботи. Коли працює електронна система, є визначений час на кожну послугу, що дозволяє нам приймати усіх бажаючих громадян із нашим обмеженим ресурсом.
Що стосується приміщення консульства. Безумовно, зі зростанням кількості відвідувачів питання організації простору всередині потребує уваги. Але водночас наша установа має важливу перевагу – вона розташована в самому центрі Вроцлава, в районі з добрим сполученням, куди зручно дістатися як громадським, так і власним транспортом. Це дуже важливо не лише для жителів Вроцлава, а й для громадян, які приїжджають з інших міст. Тому при оцінці перспектив розвитку ми враховуємо не лише площу приміщення, а й його доступність. Наразі основний акцент робимо на підвищенні ефективності, цифровізації послуг та оптимізації внутрішніх процесів, щоб забезпечити якісний сервіс в умовах великого навантаження.
Консульські послуги для чоловіків та застосунок «Резерв+»
– Ще одне дуже важливе питання, навколо якого точиться багато розмов – це обслуговування чоловіків призовного віку за кордоном, використання застосунку «Резерв+» та отримання витягів. Як цей процес відбувається безпосередньо у вас?
– Навколо цієї теми є чимало міфів і недостовірної інформації, які поширюються в соціальних мережах або через неофіційні джерела. Тому важливо пояснити громадянам, як усе працює на практиці.
Відповідно до чинного законодавства України, громадяни-чоловіки віком від 18 до 60 років, які перебувають або проживають за кордоном, для отримання консульських послуг повинні подати разом з іншими документами електронний військово-обліковий документ. Він формується через застосунок «Резерв+» і містить актуальні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Важливо розуміти, що в цьому реєстрі є практично всі люди. Той факт, що людина приходить до консульства, не означає, що про її існування в Україні не знали раніше.
Сама процедура є максимально простою. Під час консульського прийому громадянин пред’являє сформований у застосунку «Резерв+» електронний військово-обліковий документ. Консул сканує QR-код, після чого система в режимі реального часу підтверджує актуальність даних. Якщо документ є чинним і сформованим відповідно до вимог, консульська послуга надається у звичайному порядку.
Що важливо наголосити? Закордонні дипломатичні установи України не вручають повісток і не виконують функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Це не належить до компетенції консульських установ. Наше головне завдання – забезпечувати громадян якісними консульськими послугами, незалежно від того, йдеться про оформлення паспорта чи нотаріальні дії. Тому чоловіки призовного віку приймаються в консульстві у звичайному порядку відповідно до вимог, які сьогодні існують щодо цього витягу з «Резерв+».
Я б хотів закликати громадян не керуватися чутками. Якщо виникають питання щодо порядку отримання послуг чи використання застосунку, завжди варто звернутися до нас по телефону перед тим, як прийти, або прочитати офіційну інформацію на сайті Генерального консульства чи Міністерства закордонних справ України.
– Ви вже познайомилися з громадським сектором у Вроцлаві та інших регіонах. Українська громада представлена дуже широко. Але особисто я часто бачу ситуацію, коли кожна організація діє у свій власний спосіб, і немає скоординованої співпраці. Свого часу ми говорили про це з вашим попередником, робилися певні кроки для об’єднання, але останнім часом усе знову розсипалося. Чи думали ви над питанням об’єднання цих різних структур – волонтерів, малих неформальних та великих офіційних організацій? Які методи об’єднання ви бачите?
– Сама наявність великої кількості українських організацій у Вроцлаві та регіоні свідчить про активність нашої громади, про її зрілість і небайдужість до подій навколо. Ми розуміємо, що сьогодні українська громада є дуже різноманітною. Одні організації займаються культурою, інші – освітою, хтось волонтерством та підтримкою військових, інші – спортом, молодіжними проєктами чи інтеграцією новоприбулих українців. Є також неформальні об’єднання, сформовані навколо вихідців з окремих регіонів України або навколо професійних чи суспільних інтересів. Це абсолютно природний процес для великої громади, яка налічує сотні тисяч людей.
Більше того, певна конкуренція між громадськими організаціями сама по собі не є чимось негативним. Якщо вона здорова і конструктивна, то вона спонукає до пошуку нових ідей, підвищення якості проєктів, більшої активності та кращої роботи з людьми. Завдяки такій здоровій конкуренції часто народжуються найуспішніші громадські ініціативи. Звичайно, іноді можуть виникати різні погляди на питання або навіть суперечки – це теж природно для будь-якого демократичного середовища. Важливо, щоб конкуренція не переходила у конфронтацію і не заважала досягненню спільних цілей.
Через це мені бачиться малоймовірним об’єднання всіх організацій в одну структуру чи єдину конфедерацію. У кожної організації своя власна історія, свої пріоритети, своя аудиторія і власне бачення розвитку. Не завжди всім цікаво працювати в рамках одного об’єднання. Натомість завдання Генерального консульства я бачу в тому, щоб бути відкритим майданчиком для діалогу і співпраці. Там, де інтереси різних організацій перетинаються – коли йдеться про підтримку України, допомогу військовим, освітні чи культурні проєкти – ми готові сприяти комунікації та пошуку спільних рішень.
Одна з можливих ідей – це не створення якоїсь «парасолькової» організації чи надбудови, а проведення періодичних зустрічей у форматі конференцій чи форумів, на яких були б присутні представники різних організацій. Ми готові підтримати це за умови, що це буде ініціатива знизу, а не накинута нами зверху, тому що тільки тоді це ефективно. Ми бачимо, що такі ідеї та бажання від різних організацій є, звучать пропозиції щодо періодичних зустрічей. Тобто це питання визріває. Працюватимемо разом з організаціями на основі їхніх пропозицій і надаватимемо сприяння, щоб така платформа періодичних зустрічей постала. Саме таку модель я вважаю найбільш перспективною для розвитку українського громадського сектору у Вроцлаві та в усьому нашому консульському округу.
– Питання відносно ситуацій, які трапляються з нашими громадянами в Польщі. Наприкінці травня була досить голосна історія про блогера, який заїхав на автомобілі в парк. Ситуація набула розголосу, втрутилися навіть Прем’єр-міністр та Міністр внутрішніх справ Польщі. Ситуація контроверсійна. Сама ідея блогера – це одна справа, а інша справа, що за такі речі (хоча тут було фактично порушення правил дорожнього руху) громадянин України досить швидко отримав рішення залишити країну – він виїхав самостійно, його не депортували під конвоєм, але дали заборону на в’їзд. Як дипломатична установа планує відстоювати інтереси громадян у подібних випадках? Про такі речі говорять усе частіше, і складається враження, що українців за якісь дрібніші порушення карають досить суворо і непропорційно.
– Насамперед хочу наголосити: перебуваючи за кордоном, кожен громадянин України є представником не лише себе чи своєї родини, але й певною мірою представляє свою державу. Тому повага до законів, правил і звичаїв країни перебування навіть тих правил, якими, здається, можна злегковажити – є безумовним обов’язком кожного з нас. Польща від початку повномасштабної війни надала українцям безпрецедентну підтримку. Саме тому особливо важливо, щоб громадяни України відповідально ставилися до норм законодавства країни, яка їх прийняла, прихистила і підтримала, і щоб пам’ятали, що будь-які порушення можуть мати правові наслідки.
Водночас кожна ситуація є індивідуальною. Якщо громадянин України вважає, що його права були порушені, або що застосовані до нього заходи є неспівмірними, він має право використовувати всі передбачені польським законодавством механізми оскарження і правового захисту. Він має право звернутися до Генерального консульства в межах того консульського округу, де він перебуває. У таких випадках Генеральне консульство готове надавати громадянину необхідну консульську підтримку в межах своїх повноважень: сприяти комунікації з компетентними органами, надавати інформацію щодо можливостей правового захисту.
У той же час, будь-яка консульська установа не може втручатися в діяльність судів, поліції чи інших органів влади незалежної держави і впливати на ухвалення ними рішень. Я завжди виходжу з того, що найкращий спосіб уникнути подібних ситуацій – це дотримуватися законів і правил країни перебування. А якщо вже виникає спірна ситуація, то вирішувати її потрібно виключно в правовий спосіб, використовуючи передбачені законом механізми захисту своїх прав. Саме такий підхід відповідає як інтересам наших громадян, так і принципам добросусідських відносин між Україною і Польщею.
– Чи відслідковується взагалі інформація щодо подібних депортацій громадян України? За останньою інформацією прикордонників Надоджанського відділу, з початку року кількість депортацій зросла – майже 250 громадян України були депортовані. До нас також зверталася людина, яку запросили до прикордонної служби нібито для «актуалізації інформації», вона пішла туди, а вже до вечора опинилася у Львові. Тобто, незважаючи на те, що у людини тут дитина і наречена-полька, все оформили дуже швидко, і можливості звернутися до консульства чи до поліції у неї фактично не було. Бачимо, що такі ситуації стаються все частіше, людям блокують можливість комунікації і просто вивозять. Звісно, ми не применшуємо того факту, що люди часто самі винуваті через проблеми з законом, але процеси набирають обертів. Чи допомагаєте ви в таких ситуаціях і чи відслідковуються такі випадки?
– Так, ми відстежуємо такі випадки і підтримуємо постійний контакт із компетентними органами Польщі в межах нашого консульського округу. Я нещодавно зустрічався з представниками прикордонної служби, які відповідають саме за депортацію. Ми говорили в ширшому контексті – не про конкретні прізвища, а загалом про процедуру, про те, щоб вона була цивілізованою і відповідала європейським нормам.
Тут важливо розуміти, що рішення про депортацію або про заборону в’їзду ухвалюються виключно польськими органами і відповідно до польського законодавства. У переважній більшості йдеться про осіб, які вчинили не просто якесь правопорушення, а серйозні порушення закону або системно порушували правила перебування на території Польщі. За одне адміністративне правопорушення, як мені повідомили польські представники прикордонної служби, випадків депортації немає. Вони застосовуються за систематичні порушення або за тяжкі злочини.
Зі свого боку ми отримуємо інформацію не тільки про депортації. Про депортацію ми дізнаємося у випадках, коли є звернення самої людини або коли до нас звертаються прикордонні служби для документування особи – тільки тоді ми отримуємо відомості. Також ми отримуємо інформацію про затримання чи поміщення громадян України до спеціалізованих центрів для іноземців. Це випливає з міжнародних зобов’язань і України, і Польщі, і пов’язано з двосторонньою взаємодією між компетентними органами.
Якщо громадянин звертається по допомогу або просить про консульський захист, ми обов’язково перевіряємо обставини справи і надаємо підтримку в межах наших повноважень. Ми не можемо скасувати рішення польського суду чи польської прикордонної служби, ми не маємо права втручатися у внутрішні процедури, але ми можемо перевірити, чи дотримано щодо громадянина України належних процедур, чи має він доступ до правової допомоги і чи поінформований він про свої права.
Окремо наша консульська посадова особа періодично відвідує громадян України, які перебувають у місцях позбавлення волі на території консульського округу. Якщо виникають якісь обґрунтовані сумніви щодо дотримання прав таких громадян, консульська установа обов’язково реагує в межах міжнародного права і своїх повноважень. Для нас принципово важливо, щоб кожен громадянин України – навіть той, який порушив законодавство, незалежно від обставин – мав гарантоване право на справедливе ставлення і належну правову процедуру.
У той же час, ще разу повторюся: найкращим способом уникнути подій є неухильне дотримання законодавства країни перебування. Абсолютна більшість українців у Польщі є законослухняними людьми, які працюють, навчаються, виховують дітей і роблять свій внесок у розвиток місцевих громад. Саме вони формують позитивний образ України і українців у польському суспільстві.
Дискусії в суспільстві та українсько-польська солідарність
– Питання відносно настроїв громадян Польщі щодо українців. Постійно виникають різні ситуації, експерти оцінюють, що настрої погіршуються. Ви увійшли в процес роботи фактично на етапі, коли є спад підтримки України. Як ви оцінюєте ці настрої? Тим паче, що нещодавно Президент України прийняв певні рішення, які поляків дуже сильно емоційно збурили.
– Це питання дуже часто звучить як в Україні, так і серед української громади в Польщі. Тут важливо не спрощувати те, що відбувається на наших очах, тому що суспільні настрої завжди є складними і багатогранними. Насамперед варто пам’ятати, що від початку повномасштабної російської агресії Польща і польське суспільство продемонстрували безпрецедентний рівень солідарності з Україною. Мільйони українців знайшли тут прихисток, підтримку, можливість працювати, навчатися і розпочати нове життя. Ця допомога стала важливим проявом справжнього добросусідства і людської небайдужості.
В той же час минуло вже понад чотири роки війни. Присутність великої української громади тут стала постійним елементом суспільного життя Польщі. Цілком природно, що в суспільстві виникають дискусії щодо різних аспектів міграційної політики, соціальних програм, ринку праці чи освіти. Для Польщі це величезний виклик, тому що до початку війни вона була фактично моноетнічною державою. А тут раптом з’являється така кількість іноземців. Зрозуміло, українців найбільше, але є й інші групи іноземців, які приїжджають сюди, щоб заповнювати нестачу окремих категорій професій на ринку праці. Тому такі дискусії, які ми часто бачимо (при чому набагато частіше в інтернеті, ніж у живому середовищі), відбуваються в будь-якій демократичній країні. Не варто автоматично трактувати їх як негативне ставлення до всієї спільноти українців.
Я, в свою чергу, бачу багато прикладів доброзичливого ставлення поляків до наших громадян. Це видно і в роботі місцевих органів влади, і в діяльності громадських організацій, і в повсякденних звичайних людських контактах. Сотні тисяч поляків продовжують допомагати Україні, підтримують українських військових, беруть участь у гуманітарних та благодійних проєктах.
Водночас ми, українці, також повинні усвідомлювати свою відповідальність. Найкращою відповіддю на будь-які стереотипи є наша повага до польських законів, польської мови, культури, історії та традицій. Тому я б охарактеризував нинішні відносини між поляками і українцями як зрілі партнерські відносини. Як і в будь-яких добросусідських стосунках, вони потребують постійного діалогу, постійної роботи, взаємної поваги і готовності чути один одного. Але я переконаний, що спільний досвід останніх років настільки зблизив наші народи, що фундамент українсько-польської солідарності і надалі залишатиметься міцним, а стратегічне партнерство між Україною та Польщею має надійну суспільну основу і добрі перспективи на майбутнє.
– Дякую вам за розмову.
