Нещодавня заява заступника міністра освіти Михайла Винницького викликала значний резонанс серед української інтелігенції та активістів.
Чим займається український вчитель або студент за кордоном – не питання української держави. Вона не питає, чи він студент, чи він бомжує.
Михайло Винницький
Анастасія Мельниченко, відома українська письменниця та правозахисниця, висловила своє обурення цією заявою. Вона наголосила на тому, що в той час, як Росія активно просуває свої наративи та „русскій мір” у західних академічних установах, українським науковцям за кордоном фактично плюнули в обличчя.
Мельниченко також зазначила, що зараз західні університети надають унікальні можливості для українських науковців, забезпечуючи їх роботою, доступом до бібліотек та іншими ресурсами, необхідними для наукової діяльності.
Підтримка українських науковців за кордоном є надзвичайно важливою в контексті глобальної інформаційної війни. Українські вчені, працюючи в західних університетах, мають можливість не лише продовжувати свої дослідження, але й представляти Україну на міжнародній арені, протидіючи російській пропаганді.
Університети в Європі та Північній Америці створили спеціальні програми для українських науковців, що дозволяє їм отримувати зарплату, доступ до наукових ресурсів та можливість співпраці з провідними вченими світу. Це також сприяє розвитку української науки та освіти, оскільки знання та досвід, отримані за кордоном, можуть бути використані для покращення української академічної системи.
Заява Винницького про українських науковців та студентів за кордоном викликала значне обурення серед українських активістів та наукової спільноти. Важливо, щоб держава підтримувала своїх вчених та студентів, незалежно від їхнього місця перебування, визнаючи їхній внесок у розвиток науки та освіти і протидіючи дезінформації.
А ты псина сучиная к кому приходится….