Український музичний гурт у складі Юрія Іздрика та Григорія Семенчука відіграв концерт у Вроцлаві.
DRUMТИАТР – музичний проект започаткуваний у 2010 році двома українськими літераторами Юрієм Іздриком та Григорієм Семенчуком. Своєму музичному стилю музиканти дають визначення DECLAMATION ELECTRO-PUNK і стверджують, що ніколи не проводять репетицій своїх виступів, привносячи у них, таким чином, щось нове та оригінальне. За вербальну основу музиканти беруть тексти власного написання. У 2014 році гурт випустив першу музичну міні-платівку «ТРУБА».
Це не перша зустріч музикантів-літераторів із Вроцлавом. Минулоріч у квітні DRUMТИАТР також виступав перед нижньосілезькими слухачами.
Жителі Вроцлава мали змогу послухати українських музикантів у приміщенні клубу «Proza». Незважаючи не невелике затримання початку виступу, публіка залишилася задоволеною досхочу насолодившись потужними та драйвовими композиціями у живому виконанні Іздрика та Семенчука.
Юрій Іздрик та Григорій Семенчук поділилися з нашим сайтом враженнями від Вроцлава та закордонної аудиторії, яка відвідує їхні виступи, розповіли про специфіку свого гурту, а також окреслили свої творчі плани на найближче майбутнє.
Про чинники, які спонукали літературних діячів створити музичний гурт:
Семенчук: Спершу це задумувалося як новий випуск журналу «Четвер», а не як музичний проект.
Іздрик: В один момент ми відчули, що є музикантами… Це мав би бути тур Україною, з такими собі напівконцертами на перший період. Але до журнального проекту справа не дійшла. Натомість, ідея грати разом окріпла і сформувалася. У результаті виник гурт DRUMТИАТР.
Чи планували музиканти при створенні групи затриматися на музичній сцені на довгий період:
Семенчук: Звичайно. Хоча не варто однозначно стверджувати, що ми виступаємо лише на музичній сцені. Ми завжди знаходимося поміж літературної та музичної сцени. Юрко багато виступає як поет, я також, хоча останнім часом – менше. Ми не мали надто великих амбіцій для підкорення українського музичного ринку, але з часом існування групи ми отримували все більше запрошень на різноманітні музичні фестивалі.
Іздрик: Якщо опиратися на статистичні дані: у половині випадків ми отримували запрошення на літературні фестивалі, в іншій половині – на музичні. Тож ми балансуємо між двома форматами. Ми репрезентуємо поезію музичними засобами, такими як: хіп-хоп, тріп-хоп і реп.
Семенчук: До Вроцлава ми приїхали із німецького Гайдельбергу, де виступали на театральному фестивалі. Тому, музика і література у наших виступах постійно поєднуються. Концертів у нас не так і багато, ми не є групою у класчному розумінні, яка постійно проводить репетиції.
Іздрик: Так, варто наголосити, що репетиції у нас відсутні в принципі. Наші концерти слід розцінювати як сейшн, або ж як акцію. У кожному нашому виступі присутня імпровізація, ми ніколи не повторюємо одного й того ж.
Про відмінності між українською та закордонною публіками:
Семенчук: Відмінності є, однак не надто кардинальна. Ми є групою, яка використовує багато текстів. Є різниця коли ми даємо виступ у слов’янській країні (Польща, Чехія, Словаччина) де люди нас краще розуміють, де легше налагодити діалог з аудиторією. Інша справа – концерти в Німеччині, де публіці важче нас зрозуміти. Хоча, думаю, що наші меседжі та загальну енергетику вони зрозуміли та вловили. Ми використовуємо текст, як певний інструмент передавання емоції.
Іздрик: Аудиторія гурту DRUMТИАТР в Україні охоплює і наших читачів, шанувальників нашої поезії. В процесі реперського виконання наших текстів ми доконструйовуємо їх, аби вони ставали хітовим рефреном, який має вірусну, фонетичну та ритмічну природу, так аби сенс не мав першочергового значення. Слухач не розуміє слів, але впадає в ритм, захоплюється ним, спрацьовує енергетика як першочерговий фактор, а семантика відступає далеко-далеко назад.
Про місто, яке вразило найбільше:
Семенчук: Востаннє ми відіграли тур в рамках фестивалю «Місяць авторських читань» у Брно, Остраві, Вроцлаві і Кошице. Ми відвідали три різні країни і з кожної привезли різні враження. У Брно ми виступали у великому театрі, де публіка, все ж, була налаштована на літературний перформанс, а не на музичний виступ, тому там було важче «розкачати» аудиторію. У Вроцлаві вже було легше, оскільки нас тут вже знали, ми виступали у іспанській книгарні, енергетика була пречудовою. У Кошице ми відіграли концерт у приміщенні юнацької бібліотеки, публіка почувала себе вільно, пританцьовувала під наші мотиви. Вважаю, що словацькій публіці було найлегше нас зрозуміти, оскільки їхня мова на слух дуже подібна до української. Завершували тур у Львові, при своїй аудиторії. Там люди цілеспрямовано прийшли на нас, як на музикантів, щоб послухати пісні та потанцювати.
Про враження від Вроцлава:
Семенчук: Буваю у Вроцлаві доволі часто. Минулого року я провів тут цілий місяць під час «львівського місяця у Вроцлаві», де був одним із організаторів. Я люблю Вроцлав, мені тут подобається, це місто є чимось середнім між Львовом та Берліном. Почуваю себе тут комфортно, наче вдома. Взагалі, між Вроцлавом та Львовом дуже багато рівних історичних поєднань.
Про затії які здійснилися протягом існування групи, і про ті, які ще належить реалізувати:
Іздрик: Дивлячися на кінцевий продукт я не можу стверджувати, що є задоволеним. Щоб вважатися повноцінною музичною групою ми надто мало працюємо в силу обставин. Тішить мене те, що наші музичні смаки і вподобання співпадають, тішить сам процес виступів, оскільки, кожного разу на концертах ми створюємо музику заново. Ддя мене це найбільший кайф, завдяки цьому нам і вдається продовжувати існування музичного колективу без репетицій, без організаційної та фінансової підтримки.
Семенчук: Ми створили доволі гарний бренд. DRUMТИАТР – це не лише ми з Юрком, але й багато людей довкола. Нас запрошують на різноманістні дійства, ми маємо можливість виступати, а це для артиста головне. Я тішуся тим, що наш гурт неодноразово виступав на найбліьшому українському open air-фестивалі «Захід», безліч разів ми виступали у найпопулярніших клубах Києва. Зараз нас запрошують на закордонні виступи, де пристуня більша зацікавленість ніж в Україні, де ми вже виступили всюди де могли. Зараз ми працюємо для закордонної публіки. Цей новий досвід мотивує нас не лише створювати нові пісні, але й робити наші виступи ще кращими та якіснішими.
