Історія місця, про яке сьогодні піде мова, не є давньою (в масштабах історії Вроцлава), але вона є знаковою для епохи існування ПРЛ та правління в Польщі Комуністичної партії.
В часи, коли Вроцлав був чорним, брудним, повним зруйнованих будинків, раптом, з’являється кольорова пляма – театр «Каламбур».
На сцені цього театру молоді, активні і творчі люди, студенти, наукові співробітники вроцлавських вузів, представники різних напрямів мистецтва хотіли розповісти всім, що думають про світ, як на нього дивляться, чого хочуть і про що мріють.
Театр «Студентський Каламбур» виник в 1957 році. Заснували його Богуслав Літвінєць (випускник кафедри Теоретичної фізики, асистент на кафедрі Фізики Вроцлавського Університету, який відмовився від наукової діяльності та став режисером заснованого ним театру) і Еугеніуш Михалук (був літературним керівником театру та автором назви «Каламбур»).
У 1964 році театр «Каламбур» відкрив власну сцену в будівлі на вулиці Kuźnicza 29a. Разом з театром на стіні будинку оселилася вітражна бабка – незвичайна, барвиста, а для деяких страшна. Спроектована Марком Якубом (в наш час професор Академії мистецтв ім. Еугеніуша Геппета у Вроцлаві) вона стала символом театру «Каламбур».
Цензура пильно стежила за діяльністю театру та, інколи, забороняла спектаклі, одразу після їх прем’єри (в 1967 році поставлений єдиний раз на закритому показі спектакль «Мучеництво і смерть Матьє Дьюбала Вахазара», одразу, був заборонений).
Не зважаючи на все, легендарний театр «Каламбур» протягом багатьох років був однією із самих значних і відомих, не тільки в Польщі, але і в світі, організацій художнього авангарду.
Зокрема, театр був організатором десяти міжнародних театральних фестивалів, що були єдиною такою подією, які проходили в країнах «за залізною завісою». «Каламбур» був показником культурного рангу Вроцлава нарівні з працюючим тут Театром лабораторією Єжи Гротовськєго.
Деякі постановки театру мали світову популярність (поставлена в 1969 році вистава «В ритмі сонця» за мотивами поезії Урсули Козел, була показана у багатьох країнах (в тому числі у США та Канаді), а також на польському телебаченні).
Через сцену «Каламбура» пройшли знамениті артисти – тут перші кроки робили співачка Анна Германа та актриса Пола Ракса (Маруся з „Чотири танкісти і собака”).
Протягом тридцяти шести років існування на сцені театру було поставлено 107 прем’єр. Театр «Каламбур» попрощався з аудиторією виставою «Паперові квіти» Егона Вольффа зрежесованій Робертаом Чеховскім в 1994 році.
Історія знаменитого театру живе в арт-кафе «Під Каламбуром», яке було засноване в 1983 році. Як і десятки років тому, це кафе є місцем неформальних зустрічей молодих митців Вроцлава, молодшого покоління «каламбурців», які приходять сюди у пошуку однодумців, натхнення та, інколи, влаштовують покази та мистецькі акції.
В 2014 році була поставлена скульптура крокодила. Як пояснює автор – Міхал Стащак: «Сюрреалістична ідея цієї скульптури полягає в тому, що рептилія піднімається тільки завдяки маленькій кулі. Виходить з театру і відправляється в місто. Це символ експерименту, подиву, скасування реальності, досягнення, здавалося б, неможливих цілей – те, чим був театр «Каламбур» для Вроцлава (і не тільки)».
За матеріалами: Ihor Pivtoratskyi
Фото: Ira Vynnyk