Історія Водонапірної вежі у Вроцлаві

Мова піде про водонапірну вежу (Wieża Ciśnień), що стоїть на перетині алеї Вишневої (alei Wiśniowej) та вулиці Судецької (ulicy Sudeckiej).

На початку ХХ століття Вроцлав (на той час Бреслау) був дуже багатим містом. Це давало можливість не лише розвивати його інфраструктуру та робити життя мешканців міста більш комфортним, а і робити з будівель побутового характеру справжні витвори архітектури.
Одним з них маємо можливість насолоджуватися і в наші дні.

Пропоную згадати історію ще однієї з візитівок Вроцлава та людину, яка вже в наші часи вклала багато часу, сил і фінансів, аби повернути красу цьому пам’ятнику архітектурного мистецтва.

Будівництво 62-метрової та 13-поверхової вежі, котра мала забезпечувати відповідний тиск води в оселях жителів південної частини Вроцлава, було завершено в 1904 році. Автором проекту був німецький архітектор Карл Клімм (Karl Klimm). З 1906 року на башті почав діяти оглядовий майданчик, що знаходився на висоті 42 метри і в погодні давав можливість оглядати краєвиди на віддаленість до ста кілометрів. Плата була дуже символічною, до того ліфт, що підвозив бажаючих до оглядового майданчика, зробили його досить популярним серед жителів та гостей міста. З 1908 року на верхівці вежі працівники, що її обслуговували, почали вивішувати червоний прапор у дні, коли погодні умови були особливо сприятливими, і дозволяли оглядати панорами Судецьких гір. Доречі, на перших трьох поверхах будівлі до війни знаходилися квартири персоналу, що займався технічним обслуговуванням водонапірної вежі.

Під час оборони Бреслау, в роки другої Світової війни, башта виконувала роль спостережного пункту для управління вогнем, тому її фасад і дах були у багатьох місцях пошкоджені кулями та осколками. Після війни вежу було частково відремонтовано, після чого вона продовжувала працювати за призначенням до середини 1980-х років.
Друге життя будівлі розпочалося 1995 року, коли її викупив у міста німецький підприємець, інженер за освітою, Стефан Хельмут (Stephan Helmut), який витратив на реставрацію найдрібніших деталей та упорядкування прилеглих територій 10 років і кільканадцять мільйонів злотих. Цікаво, що для відбудови було замовлено цеглу-клінкер, на цегляному заводі в місті Погалев Малий (Pogalew Mały), звідки, ймовірно, привозили оригінальний клінкер, який використовувався при будівництві вежі. Фасад був забезпечений спеціальними матеріалами, які перешкоджають проникненню води, а нижню частину будівлі покрили шаром антиграфіті.

За словами очевидців, власник сам інколи виходив на будівельні ліси і брав участь у роботах поряд з іншими майстрами.

Після тривалих років праці на нижніх поверхах вежі було відчинено ресторан та бістро. Оглядовий майданчик, на жаль, для відвідувачів доступним не був.
В 2016 році, в силу поважного віку (80 років), Стефан Хельмут не міг приділяти достатньої уваги дальшому розвитку свого дітища і виставив його на продаж.
В 2017 році Вежа Ціснень отримала нового власника – будівельну компанію Adamietz Sp. z o.o.

В планах нових господарів було відновлення роботи ресторану і побудова готелю та офісних приміщень на верхніх поверхах башти. А також в знак визнання зусиль Стефана Хельмута, який з надзвичайною любов’ю оновив, а потім зберіг вежу в прекрасному стані, вшанувати об’єкт його ім’ям та назвати Stephan Tower.
На момент мого останнього візиту, башта була зачинена і ніяка видима діяльність там не відбувалася.
Маю надію, що це тимчасово. І ми зможемо насолодитися смачними стравами в її стінах та чудовими краєвидами на її оглядовому містку.

За матеріалами: Ihor Pivtoratskyi