25 серпня 2025 року президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на поправку до закону про допомогу громадянам України, яка передбачала продовження тимчасового захисту до березня 2026 року. Своє рішення глава держави обґрунтував необхідністю спрямування соціальної допомоги насамперед тим українцям, які легально працюють у Польщі.
Водночас у суспільстві загострилася дискусія про економічний внесок громадян України у формування польського бюджету.
Згідно з даними, оприлюдненими Міністерством фінансів та Закладом соціального страхування (ZUS), у 2024 році українські громадяни перерахували до польської державної скарбниці близько 18,7 мільярда злотих у вигляді податків та соціальних внесків. З цієї суми 12,8 мільярда становили внески на пенсійне та страхове забезпечення, а ще 3,5 мільярда — на медичне страхування. Додатково було сплачено майже 5 мільярдів злотих податків, включно з податком на доходи фізичних осіб та податком на додану вартість.
Вплив української робочої сили на польську економіку підтверджується також звітами аналітичних установ. Банк національної економіки (BGK) у своєму дослідженні зазначив, що у 2024 році українські мігранти забезпечили понад 15 мільярдів злотих бюджетних надходжень, а їхня частка у робочій силі становила близько 5%. За оцінками Deloitte, внесок українців у зростання ВВП Польщі досяг 2,7% у 2024 році, що еквівалентно близько 99 мільярдам злотих.
Особливе значення має підприємницька активність громадян України. За даними Центрального реєстру підприємців (CEIDG), між 2022 та 2024 роками українці зареєстрували понад 77 тисяч приватних компаній у Польщі. Це сприяло додатковим надходженням до бюджету у вигляді ПДВ, податку на прибуток та створенню нових робочих місць. Водночас більшість українців, які мають офіційний статус у країні, продовжують працювати у сфері промисловості, торгівлі та послуг.
Експерти прогнозують, що у найближчі роки цей внесок зростатиме, а його частка у формуванні ВВП може перевищити 3% до 2030 року. У контексті політичних рішень щодо допомоги українцям цей фактор залишається ключовим для оцінки економічних вигод від їхньої присутності.
