Адміністрація Трампа несподівано та без гучних заяв, в четвер 4 грудня, оприлюднює обіцяну національну стратегію безпеки, котра була анонсована ще у вересні цього року. Вона відрізняється від попередніх особливою критикою європейських партнерів та попередньої адміністрації Байдена-Харріс. Аналітики вже прогнозували, що вона стане новою реалізацією попередньої політики Трампа «America First», що має на меті відновлення інтересів США за допомогою зміни зосередження національного фокуса з зовнішнього на внутрішній.
Його нова стратегія відрізняється особливою абстрактністю та персоналізованістю. Зовнішню політику США та дипломатичні місії документ описує як заслугу в першу чергу Президента Трампа, що продовжує закріплення неприємної тенденції зміщення фокуса влади до рук президента.
Новим фокусом для внутрішньої безпеки США стало відродження боротьби з міграцією, та так званий «початок війни з картелями», оскільки адміністрація Трампа вбачає в них одну велику комбіновану кризу. Вони вважають що це є прямим наслідком ліберальної політики єдності та диверсифікації Байдена. За цей практично минулий рік ми вже побачили результати цієї боротьби у вигляді численних протестів проти ICE (Міграційна та митна правоохоронна служба США), затримань людей та масових порушень прав людей, у вигляді нелегальних затримань та депортації до третіх країн. Щодо картелів, стратегія прямо передбачає використання летальної сили як необхідної для подолання «кризи», і ми вже маємо недавній випадок коли армія знищила рибальське судно, під контекстом того що воно перевозило наркотичні речовини. Президент об’єднав міграцію, наркотрафік, та культурну війну в одну аморфну кризу, що показує те що адміністрація Трампа як і у 2017, знову намагається свідомо конструювати цілісний образ «внутрішнього ворога», проти якого можна виправдати мілітаризацію кордону, розширення повноважень силових структур та глибокі політичні чистки всередині державного апарату.
Щодо зовнішнього фокуса цікавою є різка зміна риторики в дипломатичному аспекті, порівняно з попередньою стратегію Трампа за 2017, а саме те що стосується нас з вами, відношення до головних опонентів США у вигляді Росії та Китаю і партнерів в лиці Європи.
Щодо Китаю, США різко змінює свою політику, тепер вони розглядаються, як економічний супротивник в першу чергу та геополітична загроза, в другу. США вважає що вони повинні підтримувати дружні стосунки з Китаєм та йти в сторону:
…взаємовигідних економічних відносин з Пекіном.
Конфлікт Китаю з Тайванем, вважається як можливий, в стратегії особливий акцент полягає на стримуванні китайської агресії проти острова. Але сама важливість Тайваню розглядається суто з погляду економічних збитків, та географічної важливості, США вважає виробництво напівпровідників як критично важливе, через широке використання у всіх секторах від оборонного до цивільного. Географічна вигода ж полягає на місце розташування:
…багато уваги приділяється Тайваню, частково через домінування Тайваню у виробництві напівпровідників, але головним чином тому, що Тайвань забезпечує прямий доступ до Другого острівного ланцюга і розділяє Північно-Східну та Південно-Східну Азію на два окремі театри військових дій.
Однією з найбільших змін є фокус на зміну формату стосунків з Європою. Наріжним каменем всієї цієї стратегії можна вважати так званий «Додаток Трампа» (в оригіналі «Trump Corollary») до «Доктрини Монро», який повертає зовнішню американську політику на орієнтування в першу чергу на західну півкулю, Європа в цій стратегії відводиться на другорядну роль, однією з цих причин за їхньою думкою є те що Європа є занадто залежна від американського захисту, та повинна самостійно забезпечувати власну оборону, збільшивши оборонні витрати, до прикладу якщо ми беремо учасників НАТО, США зобов’язало їх до збільшення витрат до 5 відсотків від ВВП. При цьому адміністрація Трампа наголошує на тому, що Європа повинна пройти через «цивілізаційне відродження», оскільки зараз в Європі спостерігається так звана тенденція «занепаду» західних цінностей, в цьому випадку ними є націоналістичні консервативні цінності, що збігаються з цінностями Республіканської партії.
Росія ж тепер в реаліях адміністрації Трампа, не є «ревізіоністською силою», як колись його адміністрація виражалась у 2017, а ні загрозою для демократії. Вона не згадується в будь-якому контексті, окрім як європейського контексту та того що це її війна в Україні. На думку США, війна викликала «…відсутність впевненості у собі» для європейських держав, що були та продовжують бути залежними від США, Китаю, та Росії. Адміністрація Трампа вважає що Європа повинна знизити свої «невиправдані» очікування щодо закінчення війни в Україні та прикласти «реальних» зусиль щодо мирного рішення в Україні. Очікувано Вашингтон хоче отримати як найскорішого закінчення конфлікту для відновлення статусу кво, вони вбачають одночасно
…відновлення стратегічної стабільності з Росією…
та
…відновлення України після військових дій, щоб забезпечити її виживання як життєздатної держави.
Це гарно віддзеркалює реальність Трампа, в котрій США має безперервний доступ до ресурсів як в Україні, так і Росії.
Вражаюча відмінність від попередніх національних стратегій США полягає не стільки в різкому відхиленні від старих стратегій, скільки в відході від будь-яких інституційних стандартів. Глибока персоналізація документа та упередженість із завищеними очікуваннями щодо більшості партнерів, викликає занепокоєння.
Все це показує, що нова стратегія є скоріше форматуванням державного фокуса під логіку одного президента. Для України та ЄС це означає тільки одне – США більше не є гарантом нашої безпеки.
Автор: Павло Кучер
Європейська Організація „Буря Розквіту”
