Чи кожен звільнений працівник у Польщі має право на вихідну допомогу? У яких випадках можна її отримати і від чого залежить її сума? З’ясуємо.
Вихідна допомога — одноразова компенсаційна виплата працівнику у зв’язку зі звільненням. Її основна мета забезпечити побут звільненої особи під час пошуку нової роботи.
Право на вихідну допомогу мають тільки працівники, працевлаштовані на підставі умови о праце, коли припинення трудових відносин відбувається не з їх вини: ліквідація посади, реструктуризація підприємства, погіршення фінансового становища підприємства.
Вихідна допомога не призначається працівникам, що працюють на підставі цивільно-правових договорів (умови злеценя та умови о дзєло).
Польське законодавство виділяє два типи звільнень, які можуть бути підставою для надання вихідної допомоги. Це колективні звільнення, які охоплюють більшу кількість працівників у певні періоди часу, та індивідуальні звільнення, якщо причина звільнення лежить виключно на роботодавці.
Вихідна допомога виплачується лише у разі припинення трудових відносин з причин, не пов’язаних з працівником. Це означає, що розірвання договору не може бути наслідком поведінки працівника чи неналежного виконання обов’язків, або порушення трудового розпорядку.
Положення про вихідну допомогу поширюються лише на компанії, у яких працює не менше 20 працівників. У компаніях з меншою зайнятістю вихідна допомога не передбачена, а це означає, що працівники не мають права на цю допомогу.
При групових звільненнях роботодавець протягом 30 днів припиняє трудові відносини з певною кількістю працівників. У таких ситуаціях вихідна допомога є обов’язковою за умови, що причина звільнення залежить виключно від роботодавця.
При індивідуальному звільненні вихідна допомога виплачується лише на підприємствах, де працює не менше, ніж 20 працівників, і причина розірвання договору не залежить від працівника. Наприклад, якщо роботодавець ліквідує посаду через реструктуризацію бізнесу або скорочення витрат.
Розмір вихідної допомоги залежить від стажу роботи у даного роботодавця та розміру зарплати, яку працівник отримував на підприємстві до звільнення:
- якщо стаж працівника менше 2 років – вихідна допомога виплачується у розмірі місячного заробітку,
- якщо стаж працівника від 2 до 8 років – вихідна допомога виплачується у розмірі заробітку за 2 місяці,
- якщо стаж працівника понад 8 років – вихідна допомога виплачується у розмірі зарплати за 3 місяці.
Максимальний розмір вихідної допомоги не може перевищувати 15-кратного розміру мінімальної заробітної плати на день припинення трудових відносин.
Фото ілюстративне