За необґрунтовану відмову працівникові у виконанні роботи дистанційно, роботодавцю загрожує покарання.
Часом роботодавці відмовляються надавати дистанційну роботу на прохання «пільговиків» всупереч закону. В такій ситуації Національна інспекція праці (PIP) повинна буде розпочати перевірки, щоб з’ясувати, чи обґрунтовані відмови керівників. Тож невдовзі на порушників можуть посипатися штрафи.
Працювати віддалено (за умови, що це дозволяє специфіка та вид роботи) після відповідної заяви мають право:
- вагітні жінки;
- працівники, що виховують дітей до 4 років;
- працівники, що опікуються особою з інвалідністю, яка не може сама себе обслуговувати (за наявності відповідного медичного висновку).
Віддалена робота стала дуже популярною, особливо вона до вподоби тим, хто має маленьких дітей. Чимало батьків звернулися до своїх керівників з проханням надати можливість працювати дистанційно. Роботодавці не завжди охоче йдуть на це. Для більшості з шефів простіше, коли працівник на місці і його можна контролювати. До того ж віддалена робота – додаткові витрати для роботодавця. Однак працедавець може відмовити працівникові у виконанні праці поза офісом. Проте, як виявляється, що вони часто роблять це всупереч правилам.
Наприклад, ст. 6719 КЗпП, дозволяє роботодавцю відмовити у згоді на дистанційну роботу через організацію або вид роботи. Водночас багато роботодавців у своїх відмовах посилаються на фінансові проблеми – наприклад, відсутність коштів на придбання ноутбука чи принтера, необхідних для такої роботи.
Організація праці — це не що інше, як управління робочим процесом на підприємстві, а тип роботи — це обсяг завдань, які доручаються окремим людям. Законодавство не допускає відмови з фінансових причин з вини роботодавця.
Дещо інше трактування зазначено в ст. 1881 КЗпП, де йдеться про надання гнучкого графіка роботи, в тому числі дистанційної роботи, за бажанням працівника (одного з батьків дитини віком до восьми років). При цьому роботодавець, розглядаючи заяву, повинен враховувати не лише потреби працівника, а й потреби та можливості компанії, у тому числі необхідність забезпечення нормального перебігу роботи, організації праці чи типу роботи, яку виконує працівник. В цій ситуації фінансові причини відмови виправдані, оскільки вони випливають із «можливостей роботодавця», який може бути просто не в змозі собі дозволити облаштувати додаткове робоче місце поза межами офісу.
Якщо відмова роботодавця є необґрунтованою, його можуть покарати штрафом від 1000 до 30000 злотих.
Важливим моментом є те, що якщо працівникові безпідставно відмовили у дистанційній роботі, він має право на відшкодування (мається на увазі грошове), особливо, якщо через відмову у дистанційній роботі працівник поніс додаткові витрати (наприклад, послуги няні).
Фото ілюстративне
