Польща вимагає репарацій не лише від Німеччини, а й від Росії

Питання репарацій за Другу світову війну знову стало в центрі політичного порядку денного Польщі. Президент Кароль Навроцький під час виступу на Вестерплатте підтвердив вимогу компенсацій від Німеччини, наголошуючи на мільйонах жертв та масштабних руйнуваннях, яких зазнала країна після агресії 1 вересня 1939 року.

Однак у суспільному та політичному дискурсі постає питання: чому йдеться лише про Німеччину? Польща стала жертвою двох агресорів — Третього рейху та Радянського Союзу. Після підписання пакту Молотова–Ріббентропа у вересні 1939 року Червона армія увійшла на територію країни, що призвело до другої окупації, депортацій, масових убивств, зокрема катинського злочину, та ліквідації значної частини польської еліти.

Радянське домінування не завершилося 1945 року. Польща залишалася в радянській сфері впливу аж до 1989 року, фактично втративши суверенітет. Польська Народна Республіка була державою лише формально, адже ключові рішення ухвалювалися в Москві, включно з питанням репарацій. Тому відповідальність за зруйновану державність і десятиліття політичної залежності лежить не лише на Німеччині, але й на СРСР, правонаступницею якого є Російська Федерація.

Експерти наголошують, що йдеться не стільки про юридичні механізми виплат, скільки про символічний крок. Вимога репарацій і до Німеччини, і до Росії мала б засвідчити, що Польща домагається історичної справедливості всебічно, а не вибірково. Навіть якщо Москва проігнорує чи висміє подібні заяви, світова громадська думка отримає чіткий сигнал: Польща вимагає визнання злочинів обох тоталітарних режимів.