Польща як місток між Україною та Заходом

Свого часу Польща обрала вірний напрямок розвитку у геополітичному та економічному аспектах, тут сповідуються основні загальноєвропейські вартості (ринкова економіка, правова держава, права людини та ліберальна демократія) у поєднанні з християнською ідеологією. У свідомості більшості українців РП вважається частиною Заходу, але тією зрозумілішою, ріднішою частинкою Заходу, на який слід рівнятися у багатьох аспектах життя.

Чи все, насправді, так безхмарно і які можливі прогнози на майбутнє — це ми обговоримо з відомим українським науковцем паном Андрієм Дахнієм — доцентом, кандидатом філософських наук ЛНУ ім. Івана Франка, автором багатьох публікацій та наукових праць, зокрема: Спіноза в контексті екзистенціальної філософії Н. Бердяєва і Л. Шестова. — Вроцлав, 1998 та Християнські елементи української духовності і «філософія серця». — Мюнхен, 2001.

Пан Андрій постійний учасник багатьох міжнародних наукових конференцій, відмінний знавець німецької мови та культури, в даний час читає лекції не лише в Львівському національному університеті імені Івана Франка, а й в Школі журналістики УКУ.

Вітаю, пане Андрію!

— Розпочну нашу бесіду з числа — 3 млн., саме стільки українців на даний момент знаходиться в Польщі. На вашу думку, чому така численна українська громада так слабо проявляє себе в культурно-просвітницькій діяльності, у порівнянні з українськими громадами в США, Канаді чи Франції?

— Можливо, передовсім тому, що до Польщі, на відміну від згаданих США, Канади, Франції, дещо більшою мірою виїжджали так звані «трудові» мігранти, а в культурному і суспільному сенсі активнішими зазвичай є ті, кого прийнято вписувати в контекст brain-drain («відпливу мізків»).

— На вашу думку, чому ряд польських журналістів, наприклад, Томаш Ліс чи Куба Воєводський, продовжують культивувати образ українця як будівельника, а українки як сексуальної прибиральниці? З чим це пов’язано? Поляки бояться українців? Чи тільки так вони бачать нас у своїх фантазіях?

— Звісно, це стереотипне, хоча, ймовірно, вельми розповсюджене уявлення, бо ж українці насправді долучені не тільки до перерахованих Вами речей, до багатьох сфер і польської економіки, і медицини, і освіти, і сфери послуг. Втім, стереотипи завжди є вельми живучими, зокрема і в західноєвропейських країнах теж, тому, як на мене, цю ситуацію не варто драматизувати. Зрозуміло, що поляки не бояться українців, інакше вони б не сприяли їхній міграції до Польщі (остання, як відомо, у такий спосіб значною мірою уникає необхідності розміщувати у себе переселенців із Африки чи Азії).

— Чому наші стосунки з Польщею різко погіршилися, від «адвоката України в ЄС» до антиукраїнських настроїв на вулицях польських міст? Це послідовна державна політика Польщі чи, однак, це стихійний прояв задавненого історичного протистояння? Шило в мішку не сховаєш?

— Гадаю, було б необачно говорити про «різке погіршення» стосунків. По-перше, все одно у нас з поляками залишається спільна зовнішня загроза – це, звісно, Росія. І допоки такий стан справ зберігатиметься, ми з поляками залишатимемося, так би мовити, «в одному човні». Крім того, не варто недооцінювати того фактору, що досить багато нашої молоді навчається в польських вишах. Та й взагалі, мені видається, що молоді люди здатні набагато швидше порозумітися, і в цьому, на мій погляд, запорука непоганих перспектив наших взаємин з Польщею. Так, звісно, деяке погіршення все ж відбулося, проте тут Польща не є винятком: ксенофобські тенденції зараз посилилися чи не в усій Європі, про що засвідчує досвід, здавалося б, таких неймовірно толерантних країн, як Німеччина (зверніть увагу хоча б на парламентський успіх ультраправої «Альтернативи для Німеччини»).

— На коли очікувати перезавантаження стосунків з РП, ваш прогноз? І що нас об’єднує з поляками? Парадоксом є, що попри історичні протиріччя, поляків більше люблять мешканці Галичини ніж жителі Київщини, наприклад? Чому так склалося?

— На питання, що нас об’єднує з поляками, частково я вже відповідав: потенційна загроза зі Сходу, конкретно, з боку Росії, відповідно, прагнення убезпечувати себе від цієї загрози. Крім того, є прагматичні міркування економічного, торговельного плану. Не забуваймо, річ ясна, і спільних культурних коренів. Щодо прогнозів, то робити їх – справа невдячна, але раніше чи пізніше таке «перезавантаження» неодмінно відбудеться: у нас попросту немає іншого виходу, та й, знову ж таки, уже згаданий чинник молоді в цьому сенсі є дуже обнадійливим. Галичани і етнічно спорідненіші з поляками, і в мовному плані, і ментально ближчі (навіть у якихось речах, скажімо, кулінарного штибу), тому не варто дивуватися тій обставині, що «мешканці Галичини поляків люблять більше, ніж жителі Київщини, наприклад». До того ж в українців, які живуть східніше від нас, залишилися якісь історичні спогади, зокрема, стосовно конфесійних речей вельми болісні (і тут, як на мене, теж ще залишається чимало стереотипів, упереджень)…

Дякую за розмову!

Информационный портал Вроцлава - самые свежие новости Вроцлава на портале inPoland.net.pl. Новости, объявления, афиша, мероприятия, работа, легализация

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Droga Użytkowniczko, Drogi Użytkowniku!

Мы изменили Правила пользования и Политику Конфиденциальности с учетом изменений в законодательстве в сфере охраны персональных данных. Мы собираем анонимную информацию о деятельности на сайте, используя Cookie и local storage.

Если не изменить настройки cookie-файлы будут сохранены на Вашем устройстве. Подробнее см. здесь.

Przeczytaj dostosowaną do zmian w prawie ochrony danych osobowych treść  Regulaminu oraz Polityki Prywatności. Monitorujemy anonimowo aktywność na stronie, korzystamy z cookies i local storage.

Jeśli nie zmienisz ustawień pliki cookie będą zapisywane na Twoim urządzeniu. Więcej przeczytasz  tutaj.