Що думають українці про можливих президентів Польщі?

Президентські вибори у Польщі, заплановані на 2025 рік, привертають увагу не лише польських громадян. Особливий інтерес до теми виявляють українці.

Про це заявив заступник директора Центру імені Мєрошевського доктор Лукаш Адамскі в коментарі для Rzeczpospolita.

Для української влади та аналітичного середовища вибори в Польщі мають стратегічне значення – з огляду на ключову роль цієї країни як партнера України на європейському напрямку.

Українці сприймають кандидатів у президенти Польщі крізь призму власної політичної системи, де президент відіграє центральну роль. Це впливає на сприйняття повноважень польського президента, який за фактом має більш обмежені функції у парламентсько-президентській системі Польщі.

Як зазначає Адамскі, найбільше довіри серед українського істеблішменту викликає чинний мер Варшави Рафал Тшасковський. Він не використовує антиукраїнську риторику, натомість асоціюється з відкритістю до співпраці, зокрема у сфері допомоги біженцям та підтримки України на міжнародній арені. Навіть у разі обговорення можливих змін до системи соціальної підтримки, його постать сприймається в Україні як стабілізуюча.

Натомість кандидати, пов’язані з партією «Конфедерація», зокрема Славомір Менцен, оцінюються значно критичніше. В українському медіапросторі його заяви часто трактуються як антиукраїнські або навіть проросійські. Зокрема, мова йде про його виступи щодо обмеження соціальної допомоги українським біженцям, стримане ставлення до європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також загальну риторику ізоляціонізму. Схожі оцінки, хоча й менш виражені, отримує також Кароль Навроцький.

У ЗМІ також фіксується високий рівень зацікавлення до змін у передвиборчих рейтингах. Наприклад, потенційний вихід Менцена до другого туру президентських виборів викликав жваве обговорення серед українських журналістів та політологів.

У контексті війни з Росією та прагнення України до членства в ЄС і НАТО, фігура польського президента сприймається в Києві як символ політичного курсу, що або сприятиме інтеграції, або може її уповільнити.