Законопроєкт про персональну допомогу, що мав стати однією з ключових соціальних ініціатив польського уряду. Хоча його прийняття обіцяли ще перед парламентськими виборами, останні події свідчать про затримки в реалізації. Невизначеність навколо законопроєкту посилилася після суперечливих заяв прем’єр-міністра Дональда Туска, які згодом були названі «непорозумінням».
Персональна допомога — це форма підтримки людей з інвалідністю, яка має на меті полегшити повсякденне функціонування та сприяти соціальній інтеграції. Вона передбачає допомогу у сфері мобільності, догляду, медичного супроводу та участі в суспільному житті. Станом на сьогодні така підтримка реалізується в рамках щорічних пілотних програм, що мають обмежене покриття і тривалість.
Запропонований законопроєкт передбачає впровадження персональної допомоги на постійній основі. У перший рік дії програми допомога має становити 200 годин на місяць, а згодом збільшитися до 240 годин. Усі повіти повинні мати доступ до цієї послуги, а її отримувачі — можливість вільно обирати постачальника та асистента. Підготовка асистентів включатиме обов’язкове навчання і перевірку кваліфікації.
На початку квітня 2025 року документ отримав схвалення Комітету Ради Міністрів з питань цифрових технологій. Далі його мали розглянути на засіданні Постійного комітету Ради Міністрів, однак з того часу жодного прогресу зафіксовано не було. Публічна заява прем’єр-міністра про фінансові обмеження у зв’язку з підвищенням оборонних витрат викликала сумніви щодо подальшої реалізації обіцянки.
У відповідь на зростаючу критику Дональд Туск уточнив, що його попередня заява була сприйнята неправильно. За його словами, робота над законопроєктом триває, і його запровадження очікується у 2027 році. Попередньо уряд декларував більш ранні терміни — 2026 рік.
