Скільки ще необхідно людських трагедій, аби в Польщі іноземці вчасно отримували карти побиту? (ЛИСТ ЧИТАЧА)

Після нашої статті про смерть українки, яка очікувала на карту побиту, отримала інсульт, пізніше величезний борг, а потім померла від коронавірусу ми отримала лист від одного з читачів. Лист був написаний польською мовою.

Подаємо переклад тексту. Стилістика тексту збережена. Автор просить про анонімність.

Доброго дня

рік тому я знайшов статтю на інтернет-порталі inpoland.net.pl Українка чекала на  карту побиту, отримала інсульт. Лікарня виставила рахунок на 40 тисяч злотих.

До мене надійшла інформація, що пані Тетяна померла. Описана вами на порталі історія була дуже зворушливою, тому я і вирішив написати цей лист. Я хочу передати щирі співчуття чоловікові пані Тетяни – Олександру, і всім близьким, добрим людям. Знаю, що організовано збір коштів на оплату похорону. Я теж хочу надати підтримку, поділитися своїми думками про цю історію.

У зв’язку зі статтями про сім’ю Цис варто відзначити, що пані Тетяна чекала рішення про перебування з липня 2019 року. Розгляд справи у термінах визначених законом дозволило б їй працювати, мати страховий поліс.

Однак у грудні вона перенесла інсульт. Лікарня виставила рахунки більш ніж на 40 тисяч злотих. Навесні цього року пані Тетяна тяжко захворіла коронавірусом. Рішення про карту побиту доставило їй радість, яка тривала недовго, тому що „боротьба за нормальне життя” коштувала їй занадто багато сил.

Через 2 роки: очікування нормалізації ситуації з картою побиту, збір грошей для погашення рахунків з лікарні, двох важких захворювань, пані Тетяна померла. Важко судити про те, наскільки вчасний розгляд заяви по карті побиту державним органом допоміг би уникнути подальших пертурбацій у її житті, гігантських коштів лікування. У всякому разі, позиція держави, звичайно, не додавала сил, навпаки, забирала їх. Чому це сталося?

Згідно з польським законодавством, заявка на отримання карти тимчасового проживання і роботи для іноземця повинна бути вирішена максимум через 2 місяці, якщо зібраний доказовий матеріал дозволяє винести рішення. Згідно з цим, справа пані Тетяни мала б бути врегульована ще влітку 2019 року.

Чи випадок з Тетяною є винятком? Ні.

У серпні 2019 року. Верховна Палата контролю (NIK), опублікувала на своєму сайті статтю Держава не готова на іноземців, в якому звинуватили Міністерству внутрішніх справ і адміністрації, тобто Міністерству, відповідальному за дії у справах іноземців, зокрема, відсутність стратегії і неефективний поділ компетенції і визнання, що на іноземців виділяється занадто мало коштів.

Через рік, в грудні 2020 року, на сайті омбудсмена була опублікована стаття Іноземці все довше чекають легалізації перебування в Польщі. Адам Боднар апелює до прем’єр-міністра, в якому говорилося, що „звіт NIK не змінив ситуацію”.

З матеріалів NIK (серпень 2019 р.) та RPO (грудень 2020 р.) видно, що проблема недотримання термінів у справах легалізації є  наявною щонайменше  у кількох воєводствах, що свідчить про відсутність впровадження ефективної системи обслуговування іноземців через відповідне міністерство.

Ми приїхали з дружиною в Польщу на заробітки в пошуках кращого життя. Жили спокійно, чекали на карти побиту, але під час довгого очікування…

З цих слів чоловіка пані Тетяни починається не тільки трагічна історія його дружини, а й драми тисяч інших людей.

Скільки ще необхідних звітів, листів і трагедії аби Держава робила те, що зобов’язані юридично і морально перед суспільством, тобто для ефективного обслуговування заявників, що дозволить багатьом їм жити нормальним життям?

Мій голос- однієї людини – не буде почутий. Я вірю в силу сумлінних ЗМІ та неурядових організацій, які борються за права простих людей, говорять правду. Я вірю, що ця сила перетворить державу, в якій ми всі живемо, в кращу сторону- щоб вона працювала безперебійно.

Пані Тетяно, ви переможниця. Ваша історія допоможе іншим людям жити нормальним життям.

Пане Олександре, ваша дружина-героїня, такою ми її і запам’ятаємо.

Czytelnik inpoland.net.pl