Цього сезону у складі «Шльонска» все активніше отримує ігрові хвилини півзахисник Єгор Шарабура. Гравець раніше виступав за українські клуби, а декілька років тому приєднався до команди з Вроцлава, де поступово рухається до того, щоб завоювати місце у стартовому складі.
Раніше ти виступав у молодіжній команді львівських «Карпат» і Миколаєві. Розкажи про свій початок футбольного шляху.
Я прийшов у футбол в 6 років, виступав у Миколаєві. До речі, мої тато й брат теж футболісти, тому в мене особливо не було вибору.
Спершу я грав у академії миколаївського «Торпедо» до 13 років і звідти поїхав виступати за «Карпати» U-15, але мені було важко закріпитися в команді. В нас не склалися стосунки з тренером, в клубі хотіли робити ставку на високих гравців, а я не відповідав цим вимогам.
Після цього повернувся до Миколаєва, провів там два роки у командах U-16 і U-17, почав забивати й добре себе проявив. В певний момент залишився без команди, якийсь час грав за місто й область.
З початком війни вирішив спробувати свої сили у Європі. Спершу виїхала моя дівчина, тепер вже наречена, разом з родиною, а потім приїхав і я. Також до цього її батько вже декілька років проживав у Польщі, тому її родина запросила мене до себе.
Спершу я тренувався у Тихах. Ми разом з дівчиною пішли на стадіон місцевого ГКС-у й побачили двох тренерів. Тоді я ще не дуже добре розмовляв польською, але вона вчила її в Україні й сказала, що я футболіст і вони запросили мене на перегляд до U-19.
Мене взяли і я почав тренуватися з командою, але через проблеми з реєстрацією не міг грати, тому залишив клуб через декілька місяців. Дуже вдячний за можливість, яку він мені дав.
Агент сказав мені, що є варіант зі «Шльонском», де я сподобався тренеру й мені запропонували перший контракт. Спершу був непростий період адаптації через нову країну, мову, втім поступово мене підвищили в дубль.
Після матчу зі «Шлензою», де я забив два голи й на якому були тодішні головний тренер Яцек Магєра й спортивний директор Давід Бальда мене покликали виступати за основну команду.
Чому Яцек Магєра не давав тобі більше ігрових хвилин на той момент?
Можливо, я ще був занадто сирий для основного складу, але я дуже вдячний тренеру за те, що дозволив мені дебютувати в тому числі в Екстраклясі.
Як тобі місто, чи почуваєш себе тут комфортно?
Перші два роки було важко. Дуже багато працював над собою – приходив першим і йшов останнім з тренувань, тренажерного залу.
Сумував за батьками, особливо за татом, якого не бачив практично з початку війни. Радий, що хоча б у мами є можливість приїжджати раз на якийсь час.
Але в команді мене прийняли чудово, тому не було погано, але й не було легко.
Перемовини стосовно нового контракту були важкими, чи вдалося домовитися швидко?
Ми вели розмову з клубом декілька місяців, але змогли домовитися і це найважливіше.
Чи допомагали тобі в адаптації Олександр Гавриленко і Єгор Маценко?
Звісно. Коли я дізнався, що Єгор Маценко грає в «Шльонску» ми почали спілкуватися. Разом розпочинали виступи у дублі, а потім він розпочав регулярно грати за основну команду.
Зараз ми є найкращими друзями, він дуже мені допомагає і в роздягальні, і на полі.
Питання стосовно твого тата, який також колись був гравцем. Ви аналізуєте твої матчі разом, можливо, він дає тобі якісь поради?
Так, це дуже допомагає. Я задаю йому багато питань.
Як зараз виглядають твої перспективи в команді?
Хотілося б забити більше голів і віддати багато асистів, а також повернутися в Екстраклясу.
Чого ти вже встиг навчитися в Анте Шимунджі?
Тренер проводить чудову роботу перш за все в контексті тактики. Якщо говорити суто про мене, то я почав більше заходити в середину й фактично грати інсайда в певних епізодах, вчитися чомусь новому й це добре.
Виступи за другу команду, що вони тобі дали, як футболісту?
Мені вдалося добре себе показати завдяки хорошій результативності й саме це дозволило мені отримати можливість грати за основну команду.
Які відчуття були після дебютного голу за основну команду на власному стадіоні?
Я просто літав по полю, це були незабутні емоції. Радий, що вдалося перш за все порадувати батьків, тому що ми дуже чекали цього моменту.
Тобі дзвонили або писали з молодіжних збірних України за весь час?
Ні, зі мною ніхто не контактував.
Як ти можеш описати свій стиль гри й на якій позиції на полі тобі комфортніше грати?
Думаю, лівого вінгера. Стосовно стилю – можу виділити швидкість, сильний удар і дриблінг як свої головні чесноти.
Наскільки реально швидко повернутися до Екстракляси?
Вважаю, що це можна зробити вже цього сезону. Ми точно фінішуємо мінімум у зоні плей-оф за право підвищення в класі.
Твій меседж до вболівальників?
На стадіоні завжди чудова атмосфера, приходить дуже багато вболівальників і грати перед ними одне задоволення.
Твої особисті цілі на нинішній сезон?
Хочу грати якомога більше в основній команді «Шльонска», допомогти йому повернутися у Екстраклясу й зробити багато голів і асистів.
Фото: Adriana Ficek
