Вчора мені пощасливилося побувати у Празі. Це був мій перший візит до столиці Чехії. Все через те, що саме там відбувся матч 7 туру відбору на чемпіонат Європи з футболу Україна – Північна Македонія. Коли я дізнався, що ця гра пройде саме там, я без роздумів вирішив туди поїхати. Ще один фактор, який підштовхнув мене вирушити до Праги, це те, що трохи більш ніж місяць тому я був на матчі Україна – Англія у Вроцлаві. Та гра запям’яталася мені шикарною атмосферою, тому я сподівався, що у Празі я побачу таке ж саме свято футболу.
Я прибув до Праги за кілька годин до матчу, і одразу пішов шукати стадіон. Арена, де планувалася ця гра є домашньою для футбольного клубу «Спарта» Прага. Вона носить назву Epet Arena, хоча історично називається Letna. Хотів би одразу відмітити нетиповість цього місця. По-перше, стадіон з першого погляду не дуже схожий на футбольний ззовні. По-друге, сама арена знаходиться дуже близько до проїжджої частини, і входи на сектори ведуть дуже вузькою пішохідною доріжкою. На мій погляд подібне розташування не те що не зручне, а навіть не дуже безпечне для проходу великої кількості людей. Навіть не знаю, що думають про це вболівальники «Спарти», чи гості, яким доводилося відвідувати цей стадіон. Також не сприяв атмосфері і сильний дощ, який розпочався напередодні матчу. Тому мені скоріше хотілося знайти своє місце і очікувати початку матчу. Також потрапивши всередину стадіону я змінив свою думку щодо нього. Арена зсередини виглядала компактно та дуже затишно. І на великий мій подив арена була заповнена лише на відсотків 65-70, і в очі кидалися повністю пустуючі сектори. Але тим не менш на стадіоні була купа жовто-блакитних прапорів, що не могло не підняти мій настрій.
Матч почався з не дуже гострих атак збірної України. Уся загроза на ворота збірної Північної Македонії йшла навісами з флангів, але македонські захисники вміло відбивали м’яч зі свого карного майданчику. Перший дійсно небезпечний момент був у виконанні Артема Довбика на 11-й хвилині, коли нападник іспанської «Жирони» пробив з гострого кута прямо в македонського голкіпера. Потім почалися моменти з лівого флангу від Михайла Мудрика, але нашому атакувальному півзахиснику трохи не вистачало точності, щоб відкрити рахунок.
Ще хотілося б додати удар здалеку від Юхима Коноплі на 24 хвилині матчу з-за меж штрафного. Але цей удар пройшовся вище воріт. Українські футболісти створювали напругу, і здавалося що ось-ось рахунок буде відкрито. Так і сталося на 30 хвилині, коли Георгій Судаков скористався втратою м’яча суперником і пробив по воротах. М’яч рикошетом від македонського захисника Ніколи Сєрафімова залетів у протилежний від воротаря кут. 1:0. Ми повели в рахунку у цьому матчі. Забивши гол, футболісти збірної дещо віддали ініціативу, і після цього гравці збірної Північної Македонії мали кільки непоганих моментів, щоб зрівняти рахунок. Проте наші захисники і голкіпер Анатолій Трубін зіграли на відмінно. Так і закінчився перший тайм. Мені він дуже сподобався тим, що гострих моментів було багато, а також тим, що наші футболісти грали дуже впевнено в атаці. Такої ж думки були і деякі журналісти, з якими мені вдалося поспілкуватися. Так, Ендрю Тодос – британський журналіст, який відвідує практично кожний матч нашої збірної, сказав, що давно вже не бачив такої активної гри від наших футболістів.
Другий тайм почався з дуже класного моменту від Артема Довбика. Наш нападник вийшов практично сам на сам з македонським голкіпером Столє Дімітрієвскі, але пробив повз ворота. Суперник же відповів теж небезпечним моментом, коли їх нападник Дарко Чурлінов увійшов з м’ячем до нашого штрафного і йому зовсім трохи не вистачило точності, щоб зрівняти рахунок. Після цього на 58-й хвилині у нашої збірної знову був вихід віч на віч, але цього разу Михайлу Мудрику не вдалося переграти кіпера македонців.
Після цього команди так і продовжували обмінюватися гострими і напівгострими моментами. Реально гаряче стало біля воріт македонської збірної вже у заключній десятихвилинці матчу. Спочатку на 81-й хвилині Георгій Судаков завдав гарматного пострілу по воротах, коли голкіпер відбив м’яча у поперечину, а потім Роман Яремчук не зміг переграти воротаря з близької дистанції. Мені здавалося, що це марнування моментів може призвести до поганих наслідків. Втім, вже на останній доданій хвилині наша збірна забила другий м’яч, який видався дуже красивим. Олександр Караваєв підловив воротаря, який далеко вийшов з воріт, і пробив по порожніх воротах. 2:0 . І це вже точно перемога.
Після матчу я вирішив піти на прес-конференцію, де вирішив послухати тренерів обох команд. Там до мене підійшов журналіст з Північної Македонії, привітав з перемогою, ми з ним перекинулися кількома словами щодо матчу. Він сказав, що вважає Україну і Північну Македонію рівними за класом суперниками, і що цей матч міг закінчитися зовсім по іншому. За кілька хвилин розпочалася прес-конференція, де спочатку виступив тренер збірної ПМ Благоя Мілєвскі. Тренер македонців відзначив, що його гравці провели чудовий матч, і фінальний рахунок на табло його не влаштовує.
Після цього на питання журналістів відповідав тренер збірної України Сергій Ребров. Він же відзначив, що хоча суперник і створив нам проблеми, але перемога збірної України є повністю заслуженою. Після цього я вирішив запитати у тренера нашої збірної про гравця Михайла Мудрика та його перспективи у кар’єрі. У цього гравця зараз не зовсім йде гра у лондонському «Челсі». На що тренер мені відповів, що не бачить ніяких проблем у грі Михайла, а його гра ще стане краще. З цими словами я погоджуюся, і сподіваюся, що кар’єра Михайла Мудрика піде в гору, а забиті голи у «Челсі» і збірній України – це питання часу.
Отже, на мою думку, збірна України здобула дуже важку, але тим не менш, впевнену і яскраву перемогу. Незважаючи, на реалізацію, наша команда показала дуже сильну гру в атаці. І тим самим залишила собі шанси на другу сходинку в групі, яка дозволить вийти у фінальну стадію Євро–2024. Окремо хочу виділити українських вболівальників, які вирішили приїхати та підтримати нашу збірну до Праги. Незважаючи на те, що на матчі з Англією у Вроцлаві атмосфера була в рази яскравіше, Празі все одно респект за гостинність.
Спеціальний кореспондент Андрій Ляш, фото виробництва InPoland
