Моніторять ринок праці та серфують в Інтернеті, перевіряють оголошення – українські робітники перестали бути “хлопчиками на побігеньках”, дешевою робочою силою і починають користуватися тим, що ситуація на польському ринку покращується з року в рік. Образ загублених іммігрантів, що вештаються по вулиці в пошуках роботи, – це вже в минулому.
– Нещодавно українські працівники сказали, що не будуть працювати за 20 злотих на годину. Тому що цього недостатньо. Але я не маю наміру платити їм більше, тому подзвонив до поляків з маленького містечка. Останні сказали, що візьмуться за роботу і що зарплата їх цілком влаштовує. Тоді мої робітники з України передумали і, в остаточному підсумку, залишилися працювати за попередню ставку”, – каже Марек, власник невеликої компанії з ремонту та обслуговування у Варшаві.
Працівники з України шукають роботу
Ця історія, хоч і є індивідуальна, однак відображає зміну ментальності українців, котрі перестали ходити і просити роботи. Все частіше вони встановлюють умови, знайомляться в групах у Facebook, радяться, де і скільки можна отримати від роботодавця. Їх інтереси з минулого року додатково забезпечує Міжпрофесійна профспілка українських робітників у Польщі (Międzyzakładowy Związek Zawodowy Pracowników Ukraińskich w Polsce). Починається торг. – Українці добре знають, що польські компанії дослівно “приперті до стінки”. Нещодавно одна з компаній виграла тендер на транспортні послуги в столиці. Робітників не було, компанія почала шукати їх вже після оголошення результатів”, – каже Даніель Джевіт, творець сайту «Робота для України» („Praca dla Ukrainy”). І це, далеко, не виняток на польському ринку праці.
Українці стають все більш сміливими, бо знають, що польські компанії “приречені” на них. Дані GUS показують, що зараз на польському ринку бракує більше 120 тисяч рук до праці. А буде ще більше, тому що поляки не мають наміру повертатися із заграниці, і попит на робочу силу зростає – 20 відсотків в рік. За даними Союзу підприємців і роботодавців РП, щоб зберегти темпи економічного зростання в Польщі протягом найближчих 20 років буде потрібно близько 5 млн робочих рук.
Українські робітники — яку вони отримують зарплатню?
У зв’язку з цим, слова директора Українського аналітичного центру Олександра Охрименко про 2 мільйони українців в Польщі на кінець 2017 року перестають звучати вражаюче. – Нам потрібно набагато більше “, – в унісон волають польські компанії.
Українці — розумні
Вихідці з України швидко асимілюються і в перших реченнях не чути “східного” акценту. Його відчути можна пізніше, лише в довшій розмові.
– Пару років тому мої співвітчизники спали в кімнатах по 16-20 осіб, і годилися працювати на ставку 6-7 злотих за годину. Сьогодні ж, за 10 злотих не всі вирішать прийти на роботу, якщо в пакеті немає харчування та гідного житла. Українці порозумнішали і знають собі ціну”, – розповідає Даніель Джевіт.
Про „людський ринок праці”
Такі об’єкти з дев’ятнадцятого століття все ще функціонують – один з них, наприклад, досі діє в П’ясечно, що недалеко Варшави. Місцеві, називають його трудовим ярмарком, українці ж виглядають на ньому як представники рабської торгівлі. У 2015 році „Газета Виборча” описала випадки людей, які були набрані в таких місцях, і погодились на заробіток у 3,5 злотих на годину.
Однак, на сьогоднішні реалії Даніель Джевіт каже, що українці на такому „людському ринку праці” все частіше відмовляються працювати за копійки.
Експлуатація робітників з України закінчилася?
Ще пару років тому, в 2015 році умови праці були різними. Уляна — українська заробітчанка — каже, що не отримала жодної винагороди за перші 5 днів роботи в Польщі. „Підприємець” нібито пообіцяв оплату, а на практиці не заплатив ані їй, ані її колегам за виконану роботу. Таких роботодавців було більшість, а в Україні — четверо малих дітей.
Поки Уляна знайшла стабільну роботу, вона працювала як кухонний працівник і няня. По дорозі, також натрапила на ряд менш серйозних пропозицій, наприклад робота в кондитерському цеху. Приголомшливі заробітки наприкінці місяця різно зменшилися. Власник вирахував орендну плату за квартиру та “інші послуги” і з обіцяної зарплати мало що залишилося”, – говорить Уляна.
Уляну врятував випадок. Даніеля Джевіта вона вперше побачила на презентації книги. А вже через пару хвилин жінка приїхала на випробувальний термін у його компанію і залишилася там по цей день.
Українці наївні і їх легко обманути?
Українці, особливо з сіл, часто мають проблеми із спілкуванням, не вміють говорити по-польськи, не знають своїх прав, не мають поняття до кого звернутися в разі чого. І їх легко обманути.
Богдан Івахнов, який заробляє на життя в Польщі, виконуючи ремонтні роботи, ділиться своїми враженнями: “Я б не погодився тепер працювати “на чорно”. Працюю у Польщі протягом 3 років. Я працював на будівельних майданчиках на так званих „контрактах”, однак як пізніше виявилося, такі „контракти” нічого не варті, а колишні роботодавці зобов’язані мені близько 7 тисяч злотих”. – На сьогодні польським фірмам настільки бракує робітників, що складення легального контракту перестало бути проблемою”, – пояснює він.
Все-таки фізична робота
Гаразд, але що роблять наші українці в РП? З порталу з оголошеннями випливає, що це фізична робота. Що і слід було очікувати — прибирання, виробництво, склад, вакансії на будові тощо. Найбільший попит на працівників зі Сходу все ще походить із найнижчих галузей. Серед оголошень з’являються й торгові представники з знанням німецької мови та інженери.
Але ніхто не може переконати когось, що фізична робота не може бути добре оплачуваною. Особливо працівники з України це добре розуміють. Зарплата на будівництві в розмірі 20 злотих / год не гарантує, що працівник не втече до конкурента. Середня заробітна плата в розмірі 2500-3000 злотих є нормою для українців в Польщі.
„Почуваються як вдома”
Найбільше українських працівників є у Варшаві, де українці опановували цілі мікрорайони. Найбільше можна знайти “наших” на Таргувку, Гоцлавек і навколо Віланова.
Далі, значна чисельність вихідців з України є в Катовіце, Гданську та Вроцлаві.
Більшість поляків позитивно ставляться до українців. У містах є цілі райони, де мешкають наші громадяни. У Нижньосілезькому воєводстві, приміром, вже створені класи в школах, де уроки проводяться українською мовою. Поляки не сприймають наших робітників як конкурентів на ринку праці, що не може не тішити.
Джерело: innpoland.pl