За останні 10 років кількість цивільних шлюбів у Польщі зменшилася на 30%, а церковних вінчань – майже в половину. Молодята обирають одруження дедалі пізніше – середній вік вже збільшився на 3 роки. Щороку приблизно 10 000 пар спочатку реєструють свій союз у РАЦСі, а потім, через кілька років, обирають церковний шлюб.
Згідно з попередніми даними Головного статистичного управління, населення Польщі на кінець 2025 року становило 37,3 мільйона осіб, що приблизно на 157 000 менше, ніж роком раніше.
Минулого року було укладено приблизно 133 000 шлюбів, що на понад 2 000 менше, ніж роком раніше. Коефіцієнт шлюбності залишився на тому ж рівні, що й у 2024 році, приблизно 3,6. Можна зробити висновок, що ці зміни зумовлені скороченням населення країни.
Аналіз даних Головного статистичного управління показує, що кількість цивільних шлюбів у Польщі за останнє десятиліття скоротилася на 30%. У 2014 році було укладено понад 188 400 шлюбів, зокрема 118 200 шлюбів було укладено в костелах чи інших релігійних об’єднаннях та одночасно зареєстрованих у відділах РАЦСу. У 2015 році цей показник становив 188 800; у 2020 році – понад 145 000, зокрема 77 800 релігійних; у 2024 році було укладено 135 400 шлюбів, зокрема понад 59 700 релігійних, що становить менше 44% від усіх шлюбів.
У 2024 році найбільше шлюбів було укладено в Краківській архієпархії (4297), Тарнівській дієцезії (3917) та Катовіцькій архієпархії (3886). У свою чергу, найменше шлюбів було укладено в Дрогочинській (634), Бидгоській (660) та Ельблонзькій (682) дієцезіях.
Кількість розлучень також зменшилася за останнє десятиліття. Згідно з даними GUS, у 2014 році їх було майже 65,7 тисячі, у 2015 році – 67,2 тисячі, у 2016 році – 63,5 тисячі, у 2020 році – 51 тисяча, а у 2024 році – 57,4 тисячі? у 2025 – приблизно 61 тисяча подружніх пар.
Найбільша кількість розлучень у 2024 році була зафіксована в Мазовецькому воєводстві – 8 565, а найнижча – у Свентокшиському воєводстві – 868. Однак, враховуючи чисельність населення, найбільша кількість на 10 000 жителів була зафіксована у Вармінсько-Мазурському воєводстві, а найнижча – у Свентокшиському воєводстві.
У містах рівень розлучень майже втричі вищий, ніж у сільській місцевості.
Порівняно з початком ХХІ століття, вік подружжя, яке вирішує розлучитися, збільшився. У 2024 році середній вік чоловіків, які розлучалися, був майже 44 роки, а жінок – 41 рік. У 2000 році середній вік чоловіків та жінок, які розлучалися, був на 5-6 років менший.
Суди все частіше постановляють, що розлучені батьки повинні виховувати своїх дітей разом. У 2024 році було ухвалено майже 77% таких рішень (порівняно з 29% у 2000 році). Опіка була надана виключно матері у 19% випадків (порівняно з 65% у 2000 році), а одноосібна опіка була надана батькові лише приблизно у 2% рішень (порівняно з менш ніж 4% у 2000 році).
У Католицькій Церкві немає розлучення. Якщо таїнство шлюбу було правосильно укладено та завершено, воно може бути розірвано лише смертю одного з подружжя. Католицькі суди перевіряють лише те, чи був шлюб дійсно укладений. Тому церковний процес досліджує обставини, які могли перешкодити укладенню таїнства шлюбу та про які не було відомо раніше.
Кодекс канонічного права визначає всі підстави для оголошення шлюбу недійсним, які можна поділити на три групи: перешкоди, що призводять до розлучення, недоліки подружньої згоди та недоліки канонічної форми. Якщо з різних причин віруючі мають сумніви щодо дійсності свого шлюбу, вони можуть звернутися за допомогою до церковного суду у вирішенні конкретної ситуації.
Фото ілюстративне
