Україна не зможе приєднатися до Європейського Союзу, доки влада в Києві не вирішить питання «Волинської різанини», заявив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш. Він підкреслив, що це питання є надзвичайно важливим для Польщі та її громадян, і без його вирішення неможливо говорити про повноправне членство України в ЄС.
«Волинська різанина» — це серія масових вбивств, вчинених у 1943 році на Волині, в тодішній Польщі, українськими націоналістами з Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Ці події стали болючою точкою в польсько-українських відносинах, оскільки призвели до загибелі тисяч польських цивільних. Польська сторона вимагає від України офіційного визнання цих подій як геноцид та відповідного вшанування пам’яті загиблих.
Міністр Косіняк-Камиш наголосив, що Польща очікує від України конкретних дій щодо визнання та засудження «Волинської різанини». За його словами, українська влада повинна зробити кроки у напрямку примирення та відновлення історичної справедливості. Це включає офіційні вибачення, встановлення пам’ятних знаків та організацію спільних заходів з вшанування пам’яті жертв.
Польща є однією з найактивніших прихильників європейської інтеграції України, проте питання історичної пам’яті та примирення залишається важливим для польського суспільства. Косіняк-Камиш підкреслив, що вирішення цього питання сприятиме не лише покращенню двосторонніх відносин, але й зміцнить позиції України на шляху до членства в ЄС.
На даний момент офіційної реакції з боку українського уряду не надходило. Однак, у минулому представники української влади неодноразово наголошували на важливості історичної правди та примирення з Польщею. Обидві країни мають спільну історію, і відновлення довіри та взаєморозуміння є ключовим аспектом їхнього співробітництва.
Історичні питання залишаються важливими у відносинах між країнами, особливо коли йдеться про події, що мали трагічні наслідки для обох народів. Вирішення питання «Волинської різанини» може стати важливим кроком до покращення польсько-українських відносин та сприяти європейській інтеграції України.
Це повна маячня!
1) Волинська трагедія це суто польский конфлікт між громадянами Речі Посполитої – по суті на окупованих теренах Речі Посполитої. Якого біса українці щось повинні???
2) Виходячи з п. 1) це Польща повинна пояснити, що вона з 1918 по 1943 рік робила на теренах Східних кресів, що дві етнічні спільноти дійшли до взаємної різанини. Що ви там робили з українцями, що вони пішли різати поляків???
3) Провина ОУН і УПА притягнута за вуха – різанину почали прості селяни зі страху за своє життя. Про це маса свідоцтв! Бійці УПА, такі ж місцеві просто підтримали цю „ініціативу” селян.
4) Ніякого „покаяння” не буде доки Польща не відповість за 28 тисяч невинних душ українського населення (по підрахунку польського католицького інституту) знищеного поляками на теренах Західної українських земель.
Я міг би писати і далі, але хочу побажати полякам краще вчити історію, менше падати на шовінізм, тупий націоналізм і закрити тему польського „імперіалізму”. Історія показала що поляки ніяк не можуть зрозуміти, що така поведінка веде до занепаду і руйнації Польщі.
Амінь!
То піздец, я в шоці. А чому поляки не мають нічого до німців?Блядь з 1939 по 1945 рік,вбивали, гвавтили,знущалися німці над ними,а вони доїбалися до українців???Чи то блядь ще не зрозуміло то жидва комуняки блядські перебиралися в мундири УПА?Курва мать,як можна бати такими Довбойобами?
чекаємо від поляків дзеркальних дій за пацифікацію, операцію вісла, розстріл без суду і слідства військовополонених, яких угорська сторона передала полякам після падіння Карпатської України в міжвоєнний період.
яким же тореба бути дебілом, щоб таку глупоту пєрдолити…… чекаємо коментаря міністра фінансів Польщі про екологічний стан каховського водосховища. поляки перевершують нас в мистецтві розесраня з сусідами
Ого, яке однобоке висвітлення подій 1943 року на Волині.
„Волинська різанина” – термін, який розганявся ще радянською владою, а тепер і московською. Сучасні історики визначають ці події – як Волинську трагедію. Адже жертви були як серед польського населення, так і серед уккріїнського. І все почалось із прьтистоянь між українськимми та польськими селянами, оскільки політика поляків щодо українців була кабальною. А упівці вже згодом стали на захист укрїанського селянина.
До того ж, кількість жертв з польського боку, яку так так часто нам нав’язують пропагандистські статті на кшталт цієї, нічим не підтверджена. За оцінками сучасників, кульість українських жертв майже тотожна кількості польських. Безумовно, ці події – велика трагедія, але не для одного народу, а для обох – і для українського і для польського.