Не кожен сучасний музикант може та вміє створити щось своє власне, таке, щоб “чіпало” за душу, однак для нашого сьогоднішнього гостя це не проблема. Його композиції хвилюють з перших секунд, оскільки в них є те, чого так бракує багатьом нашим артистам, а саме — віддана любов до музики. 

Gennadiy Peresvit /music project — сольний музичний проект, що органічно поєднує у собі яскраву мелодику та експресивне рокове звучання. Це той контент, який сповна дозволяє насолодитися нетиповим звучанням музичного інструменту під авторські композиції. Без пафосу, щиро про український музичний ринок і не тільки в розмові з Геннадій Пересвіт. 

Сьогодні для inpoland.net.pl бесідуємо з нетиповим львівським музикантом Генадієм Пересвітом.

Вітаю Геннадію!

Геник, ось скажи, за час існування себе як сольника, ти зміг сповна відчути весь смак музичного життя.. Музикантом якого контенту можеж назвати себе сам 

— Привіт! Одразу хотів би сказати, що не можна ставити рамки якогось жанру чи конкретного стилю, якщо мова йде про творчість. Творчість – це процес, це на стільки індивідуальна та суб’єктивна річ, яка не може бути загнана в якісь конкретні рамки. До прикладу, пишеш якийсь твір, якусь композицію чи вірш чи будь-що – ти ніколи не будеш думати про те, як це буде називатися, ти думаєш про те, що ти відчуваєш і як ти хочеш це передати, як би воно мало виглядати в кінцевому варіанті. А як це буде потім називатися, в принципі, це вже більше робота музичних критиків. Творчість – це те, що ти пропускаєш крізь себе, це твоє індивідуальне, унікальне та чисто суб’єктивне світосприйняття, сприйняття того, що ти відчуваєш, як ти це бачиш, як ти це пропускаєш крізь себе, свою призму. Наприклад, коли я щось пишу, то я до самого кінця, коли вже сідаю і починаю зводити готовий проект, ще не знаю, як це буде, навіть, виглядати, чи як це буде звучати. Якщо подивитися по моїх піснях, то десь можна почути реп-кор, десь – класичний хеві-метал, а десь – треш-метал. В деяких композиціях я взагалі роблю експерименти із електронікою, з елементами дап-степу. Буває також, що ти пишеш одну пісню і розумієш, що вона не вміщається в якісь вузькі рамки якогось конкретного стилю чи жанру. В ній присутній і хеві-метал та й інші елементи – реп-кору, наприклад. Це і є творчість.

 Що можу сказати про свій проект – в першу чергу – це пряме заперечення відомої приказки «один у полі не воїн». А я кажу: «О ні, ні хрена, один в полі, все-таки, воїн!». Так склалися обставини, що я маю певні задуми, певні ідеї і зараз не беруся створювати якусь команду або співпрацювати з якоюсь командою, бо те,що я задумав – добре розумію, що на даному етапі я це можу зробити сам. Я чітко знаю та розумію, як я це хочу зробити, що я хочу робити і тому це виходить, по суті, сольний проект у такому форматі, коли у студійних умовах ти прописуєш всі партії, аранжуєш їх, робиш зведення, прописуєш вокал, а коли вже справа йде до концерту, то тоді вже обираєш для кожної пісні які партії залишити на плей-беку, тобто на «мінусовці», а яку партію ти берешся виконувати «на живо». Ясна річ, що вокальна партія завжди виконується «на живо». І плюс, це можуть бути епізичні гітарні партії, можуть бути бас-гітарні партії. В перспективі планую взяти на своє озброєння міді клавіатуру чи драм-пед і на живих виступах вносити ще свій колорит.

Як я вже казав раніше, мій проект та творчість є поза якимось рамками, штампами чи шаблонами. Головний стрижень, на чому будується моя творчість – це старий добрий хард-рок 70-х та 80-х рр. Хтось може назве мене надто консервативним, для мене от рок у справжньому розумінні цього слова, після 80-х рр. практично помер, за невеличкими винятками. Мені хочеться зберегти власне ту атмосферу старої школи, але при тому не топтатися по колу, дати свою власну інтерпретацію, зробити щось таке, що могло б стати як кажуть програмісти «форком», якимось відгалуженим логічним продовженням у моєму баченні, як я це сприймаю, які ідеї це може нести. Моя мета дуже проста – зберегти цю атмосферу, цей дух старої школи і при тому всьому залишаючи собі простір для творчості.

В моєму проекті поєднуються два творчі підходи: перший підхід, коли я сам пишу і вірш і музику, інший підхід – коли я співпрацюю з різними поетами, поетесами, зокрема коли ось береться якийсь вірш і відповідно на цей вірш створюється вже авторська оригінальна музика і потім це вже перетворюється на довершену музичну композицію.

Тематика моїх пісень досить різноманітна, можна почути і соціальну тематику, а можна знайти і інтимну лірику, можна знайти посилання і до нашого сьогодення. Однозначно, впевнено скажу, що я категорично не підтримую і не збираюся пропагувати якісь антихристиянські, язичницькі деструктивні теми.

 

Тебе не зачіпає, коли кажуть, що твої композиції — це нетипове звучання?

— Кажуть, що я не формат. Ти знаєш, для мене це, навіть, більше комплімент, тому-що коли тебе називають форматом – це означає, що ти втрачаєш якусь свою індивідуальність, своє обличчя, і тебе просто заганяють в якісь рамки, в котрих тобі тісно не те, що розвернутися, а й виявити якусь свободу творчості. Формат – це вузькі, затиснуті рамки і ти як хочеш, так і маєш крутитися навколо них. Творчість тут просто неможлива, приміром до тебе приходить якась цікава ідея і ти розумієш, що ця ідея аж ніяк не вписується у ці рамки, тобі доводиться шукати якийсь компроміс, і навіть, скажу, що в якомусь сенсі доводиться себе брати і якось каструвати, а на виході отримуєш зовсім не те, що хотів би створити. Формат – це штамп, конвеєр, йде знеособлення деіндивідуалізація і якщо говорити по аналогії — то це як конвеєр, який цілий час штампує, штампує та штампує і цей продукт є весь одноманітним, однотипним, необов’язково сірим – може бути й кольоровим і яскравим, але це все одно видно, що не є роботою майстра. І коли мені кажуть, що я «неформат» – тішуся з того, дякую і для мене це справжнє визнання. Я розумію, що в мені побачили якусь автентичність та самобутність, навіть якщо вона комусь не сподобалася. Що ж поробиш – життя таке, що всім не догодиш.

 

Якою на твою думку повинна бути якісна вітчизняна музика і музика в цілому?

— Так, музика повинна бути якісною. Гарне питання. Якщо казати про сучасні реалії, то ми стикаємося з таким явищем котре називається шоу-бізнес. Шоу-бізнес – це в першу чергу бізнес і в Африці це є бізнес. І в даному контексті, коли ми вже говоримо про шоу-бізнес, то будь-який творчий доробок розглядається як продукт. Ясна річ, культурний продукт як будь-який інший продукт, товар чи послуга, в першу чергу, яка ставиться вимога – якість! Якщо ти робиш щось якісне – то це будуть купувати. Якщо будеш робити дешевий ширпотреб – то, ймовірно, що теж це будуть купувати, може дешево, але купуватимуть, попит буде, але це попит як на дешеві китайські капці, які доволі часто є одноразовими. Мені б не хотілося, щоб наша сучасна українська музика буда одноразовим майже латексним виробом – один раз можна послухати і все – пройшло-загуло, а завтра вже тебе ніхто не згадає. Справжня музика – це, в першу чергу, мистецтво, яке повинно проростати з душі, з багатства внутрішнього світу. Якщо внутрішній світ багатий та цікавий – то це, обов’язково, буде відображатися у творчості і це буде щось таке, що буде чіпляти. Якщо послухати геніальні твори – будь-то класика чи рок чи диско – класну музику чути вже з перших нот. Душа отримує таку їжу, яку потребує, а коли вмикаєш якийсь такий дешевий ширпотреб – ти слухаєш і це якось так ніби пролетіло, промайнуло, ну і добре з ним. В гіршому випадку так звана «музика» залишає таке відчуття, ніби тобі відкрили черепну коробку, звідти витягли щось важливе, потрібне, а взамін накидали якогось сміття – закрили коробку і так залишили. Для чого так робити? Це мій основний докір сучасному українському шоу-бізнесу. Явище, яке ми називаємо сучасним українським шоу-бізнесом важко назвати не лише шоу-бізнесом в повному розумінні цього слова,а й бізнесом взагалі, адже бізнес передбачає створення якісного продукту, є контроль якості цього продукту. Багато та швидко можна «штампанути» щось однотипне, недолуге та із сумнівною якістю. Це не є логіка успішного бізнесмена, це логіка кустарного торгаша, якому аби щось швидко «склепати», зібрати касу та втекти.

Що є основною бідою нашого вітчизняного музичного ком’юніті? Відсутність належного фінансування? 

— Дуже печально, зараз поясню чому. На жаль, зараз творча сфера перебуває в такому занепаді, в такому плані, що втрачається популяризація та якість продукту, про яку я вже згадував у попередньому питанні. Ми спостерігаємо таке явище, про яке свого часу писала Ліна Костенко: «І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе». Зараз серед мистецького середовища спостерігаємо мало таких, хто дійсно зацікавлений у творчому розвитку, у якомусь якісному доробку. Зараз, на мій погляд, не лише музичній спільноті, а й середовищі художників, поетів, всій мистецькій сфері не залежно від роду та виду творчості, бракує певної такої солідарності. Якщо пам’ятаєш історію 19 чи 20 століття, коли були поширені різноманітні творчі об’єднання, коли за різними інтересами поети, письменники чи музиканти об’єднувалися, був обмін досвідом, спілкування, солідарність. А зараз все це так розрізнено, кожен якби закрився у своїй шкарлупі. На щастя, у моєму досвіді є історії колективів, які намагалися консолідуватися між собою. Якісь творчі об’єднання виникають, однак поки-що я не бачу в цьому якогось масового явища. Що стосується фінансування, то вважаю, що слід перейняти досвід іноземних країн, особливо Фінляндії. Я досліджував це питання ще в інституті, і сміло можу назвати цю державу «райським куточком» для шоу-бізнесу, артистів, виконавців та митців. У Фінляндії на державному рівні заохочується, фінансується та підтримуються будь-які цікаві мистецькі творчі проекти. Варто віддати належне фінам, вони велику увагу приділяють культурному розвитку свого суспільства. Різні гранти, міжнародні проекти — все фінансується на державному рівні. Фінське суспільство виросло та виховане на цьому розумінні якісного мистецтва та авторського права. До прикладу, фінський водій перераховує плату за ввімкнену композицію у таксі, це нормальна практика. Щодо фінансування, хочу зазначити,що це життєво необхідна річ для якісного існування будь-якого мистецького творчого проекту. Будь-яка робота повинна бути оплачуваною, а творчість — це колосальний та часопоглинаючий обсяг роботи. Знову ж таки, це дуже важливий момент – це заохочення. У нас немає жодної якісної, культурно-масової роботи. Ніхто з людьми не працює, не популяризує ідею якісного, високого мистецтва. Реалії такі, що хтось тупий текст викинув в світ, виставив голу сраку – все «піпл схавав». Сумно, що до цього людей свідомо привчають. Це високим мистецтвом не назвеш. Ще Арістотель говорив, як сильно музика впливає на людську душу, як вона формує настрій, емоційний стан, до чогось мотивує чи спонукає. Слід пам’ятати, що ти є те, що ти слухаєш, пропускаєш крізь себе. Якщо ти будеш слухати те, що буде тягнути тебе до неба, до гори, то відповідний буде рівень твоїх думок, твого інтелекту, твого внутрішнього світу, який постійно буде збагачуватися. Хочу сказати, що вже в античні часи людям вже було зрозуміло на скільки є важливим роль мистецтва у житті людини. Я не беруся робити якість політичні заяви і шукати причину, чому ж не фінансується мистецтво і хто ж повинен фінансувати. Таким питанням повинні займатися спеціалісти, котрі мають відповідну компетенцію. Від себе можу висловити хіба-що побажання, щоби такі спеціалісти знайшлися і нарешті зайнялися цими питаннями, щоб нарешті щось зрушилося з цієї мертвої точки і щоб відбувся новий перехід на новий якісний рівень.

В чому, на твою думку, взагалі полягає проблема сучасного українського шоу-бізнесу. Чому надалі наші артисти орієнтуються на російський музичний ринок, в чому проблема, українського як такого просто немає?

— Я не можу сказати, що в нас в Україні шоу-бізнес, як такий, взагалі існує. Де вимоги до якості, контроль якості, де, взагалі, спеціалісти, котрі були би компетентні у культурному менеджменті, хто не лише міг би рахувати гроші та приймати участь у сумнівних схемах, а й був би зацікавленим у тому, яким мистецтво має бути якісним, хто б хоча, банально мав би елементарний смак до мистецтва. Смак – це така річ, яка виробляється та виховується. Смак прививають із дитинства. У нас ніхто не займається культурно-масовою роботою з початку 90-х років. Звідки ж у людини візьметься той смак? Чому наші зірки орієнтуються на російський шоу-бізнес? Насправді, це сумно, адже коли б орієнтувалися на Захід — то там хоча б є цей контроль якості. Російський шоу-бізнес має ці ж проблеми та «хвороби», що й український: повна відсутність до якісного доробку, відсутність контролю якості та некомпетентність осіб, котрі керують культурною сферою. Я цьому явищі вбачаю, знову ж таки, якийсь комплекс так званого «малоросійства» зі сторони наших українських зірок. Хлопці, дівчата – це ж не діло! Треба жити своїм власним розумом, треба шукати кращого.

Стосовно української музики: яких колег-музикантів чи гурти можеш виділити?

— Ти знаєш, на превеликий жаль, таких колективів набагато менше,ніж мені би хотілося. Насамперед хотів би відзначити такі проекти, які особисто мене зачіпили, де я вбачаю якісне українське мистецтво та самобутність. Це – Скрябін, Тартак, Дакука. Співпрацював з нею під час її концерту, дійсно дуже самобутня та якісна музика, яка має глибину, емоції, створює свою абсолютно унікальну, неповторну атмосферу. Дуже класний проект є «Кімната Гретхен», «8 день». Абсолютно цікаві, веселі хлопці – гурт «Стелс» з Чернівців. На жаль, через інформаційний шум, що штучно створюється є маловідомими останні з перелічених мною колективів, хоча вони, насправді, заслуговують більшого. Люди, зупиніться, передихніть, намагайтеся серед цього шуму почути власне ті мелодії, ті інтонації, ту атмосферу, яка дійсно торкається душі і лишає в ній світлий слід.

Ти пробував зіграти класику у сучасній обробці? Чи якісна музика може бути комерційною?

— Так, звичайно, є в мене кілька задумів зробити кілька класичних творів у своїй рок-обробці. Проте, на даний момент, не беруся говорити про це детальніше, оскільки це наразі знаходиться у задумі, у проекті і я би волів розповісти про це тоді, коли вже будуть якісь заготовки.

Більше того, скажу, що вона повинна бути комерційною. Чому? Тому-що, знову ж таки, коли щось робиться якісне – то це дуже цінна клопітка робота, яка повинна відповідно оплачуватися. Є така геніальна фраза Ф. Шаляпіна: «Безплатно тільки пташки співають». Як не крути, музикант- також людина і, також, хоче їсти. Не раз спостерігав таку сумну картину, як талановиті музиканти через брак фінансування, визнання, підтримки опускали руки, починали в собі зневірюватися, а потім раз — і проект зникає, чийсь голос замовкає, чиясь гітара вішається на стіну. І бачучи, на скільки класно ця людина творила музику або співала, коли це не цінується – це дуже сумно. Користуючись нагодою хочу звернутися до читачів – Люди підтримуйте музикантів, підтримуйте митців, давайте їм зворотній зв’язок. Ми цього дуже потребуємо!

Я ще раз нагадую, сьогодні з нами був український рок-музикант та композитор Геннадій Пересвіт… Бажаю творчих успіхів та заслуженого визнання..

Дякую з розмову! Наших читачів просимо підтримати якісний український проект Gennadiy Peresvit, який вже дуже полюбила київська та львівська публіка — http://peresvit.jimdo.com 

Бесіду провадила Оксана Супрун — журналіст inpoland.net.pl.

Информационный портал Вроцлава - самые свежие новости Вроцлава на портале inPoland.net.pl. Новости, объявления, афиша, мероприятия, работа, легализация

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Droga Użytkowniczko, Drogi Użytkowniku!

Мы изменили Правила пользования и Политику Конфиденциальности с учетом изменений в законодательстве в сфере охраны персональных данных. Мы собираем анонимную информацию о деятельности на сайте, используя Cookie и local storage.

Если не изменить настройки cookie-файлы будут сохранены на Вашем устройстве. Подробнее см. здесь.

Przeczytaj dostosowaną do zmian w prawie ochrony danych osobowych treść  Regulaminu oraz Polityki Prywatności. Monitorujemy anonimowo aktywność na stronie, korzystamy z cookies i local storage.

Jeśli nie zmienisz ustawień pliki cookie będą zapisywane na Twoim urządzeniu. Więcej przeczytasz  tutaj.