Здобувши 2 перемоги поспіль, збірна України закріпилася на другому рядочку групи D. Це дає можливість розраховувати на щось позитивне за підсумками відбору.
Мої рідні! Трошки більше місяця тому практично кожен українець, який хоч трохи любить футбол і вболіває за нашу головну національну команду, пережив реально шоковий стан після перших двох матчів відбору. Про це вже було сказано дуже багато слів, в тому числі й не дуже хороших. Проте після виїздної перемоги над ісландцями з хокейним рахунком 5:3 кілька днів тому, довгожданний оптимізм до нас таки прийшов.
У четвертому ж турі відбору на «синьо-жовтих» чекала збірна Азербайджану. Підопічним Сергія Реброва, було необхідно ще й довести те, що та втрата очок в Баку на початку вересня була просто лиш прикрим співпадінням неприємних обставин, а ніяк не закономірністю безвихідності. Нагадаю, що після тієї гри вже активно велися розмови на рахунок зміни тренера серед вболівальників та журналістів.
Своєю чергою, що можна сказати про суперника? Ситуація у закавказців теж не з приємних. Один заліковий бал і справедливе фінальне місце в группі. І щоб хоч якось розраховувати бодай на друге місце за підсумками відбору і потрапляння у стикові матчі, підопічним Айхана Абассова теж необхідно було перемагати.
Розрахунок азербайджанців був тільки на гру другим номером. Максимально стримувати атаки ударної сили збірної України і шукати свого щастя у контратаках. Так в принципі і пройшла перша половина першого тайму. І деякий час гостям це вдавалося.
На 30-й хвилині Руслан Маліновський виконав штрафний удар навісом, де вже через секунду на м’яч чекала голова Олексія Гуцуляка. Після чого та сама голова вінгера житомирського «Полісся» ледь не розірвала сітку від такого потужного пострілу. 1:0. Виймайте, будь-ласка, дорогі азербайжданські гості. Восьмий номер українськох збірної продовжує показувати фантастичну гру після дуже тяжкої травми минулого сезону. І деякі експерти вже потроху почали списувати Руслана з рахунків.
Проте радіти нам довелося дуже недовго. Вже у компенсований арбітром час азербайджанський воротар Шахруддін Магомедалієв виносив м’яча зі свого штрафного майданчика. Після чого ігрове знаряддя відскочило від голови гравців збірної України прямо до азербайджанців. Закавказці дуже легко увійшли до карного майданчику жовто-блакитних, розрізали оборону і зрівняли рахунок. 1:1. Хоча на повторі було й видно, що перед голом останнім зробив дотик до кулі Віталій Миколенко і взяття воріт було зараховано як автогол.
Другий тайм за малюнком гри не відрізнявся від першого. Збірна Азербайджану сіла в ще глибшу оборону, і дуже рідко дозволяла показувати якийсь атакувальний потенціал українських гравців. Але на 64-й хвилині підопічним Сергія Реброва таки вдалося виконати комбінацію, яка таки завершилася взяттям воріт. Назар Волошин виконав навіс на правий фланг, де вже знаходилося двоє наших гравців. М’яч потрапив до автора першого голу Олексія Гуцуляка, потім він красиво задньою частиною ноги віддав на Руслана Маліновського й півзахисник італійського «Дженоа» встановив остаточний рахунок у цьому матчі. 2:1. Особисто вітаю Руслана з забитим голом. На мій погляд, у таких критичних ситуаціях, в якій опинилася наша збірна, тільки досвідченні гравці можуть допомогти все виправити.
В підсумку, збірна України набирає вже 7 пунктів і вже щось можна говорити про можливості вихід з групи. Шанси, хоч і математичні, вийти є й з першого місця. Наступний матч 13-го листопада матч у Парижі з французами вже дасть нам більш чітку картину. І безумовно «Ле Бле» знову можуть нас спустити з небес на землю. Зараз можемо трішки порадіти.
Фото: УАФ
