До війни Польща була основним напрямком трудової міграції для українців, особливо чоловіків, які займалися переважно фізичною працею. Війна та мобілізація різко скоротили кількість українських працівників, особливо чоловіків, що створило помітний дефіцит кадрів у багатьох галузях.
Через заборону на виїзд чоловіків віком від 18 до 60 років з України, Польща втратила значну частину робочої сили. За даними експертів, до 2022 року українці становили близько 40% усіх іноземних працівників у Польщі. Ця кількість різко скоротилася після початку війни. Жінки-мігрантки, які стали новою основою української міграції, частіше обирають роботу у сфері послуг, догляду чи освіти, тоді як вакансії, традиційно зайняті чоловіками, залишаються незаповненими.
Найбільше від нестачі робочої сили постраждали будівництво, виробництво, транспорт та сфера логістики. Наприклад, польські компанії скаржаться на дефіцит зварювальників, сантехніків, малярів, токарів та водіїв. Окрім цього, відчутно бракує некваліфікованих робітників для виконання фізичної праці на заводах чи фермах.
Недостатня кількість робочої сили у стратегічних галузях уповільнює зростання польської економіки. Польські роботодавці зіткнулися з необхідністю підвищувати зарплати, щоб залучити місцевих працівників, що збільшує витрати підприємств.
Щоб компенсувати брак українських працівників, Польща почала активно залучати робітників із країн Азії, Африки та Південної Америки. Однак процес їх працевлаштування є складнішим, оскільки на них не поширюється спрощена процедура отримання дозволів на роботу, яка раніше діяла для українців. Це уповільнює інтеграцію нових працівників і не дозволяє повністю компенсувати втрати на ринку.
Хоча Польща намагається залучати робітників із інших країн, повністю замінити українців поки що не вдалося. Для стабілізації ситуації Польщі необхідно впроваджувати комплексні заходи, спрямовані як на залучення нових мігрантів, так і на підвищення внутрішньої продуктивності.
Польска для поляків)