У Польщі функціонує добре організована система громадського транспорту, що забезпечує мобільність у більших містах. Основні компоненти — муніципальні автобуси та трамваї. Автобуси, серед яких є як великі „autobus” (12 м і більше), так і менші „bus”, обслуговують як центри міст, так і віддалені райони.
У 15 містах діють трамвайні мережі (наприклад, Варшава, Краків, Вроцлав), довжина яких коливається від менше 10 км до практично 300 км у Верхньосілезькій агломерації .
У Варшаві діє дволінійне метро та комплексна мережа нічних автобусів (42 маршрути) із фіксованим тарифом, що забезпечує зв’язок у години, коли денний транспорт не курсує . Крім того, у містах-супутниках крупних агломерацій, як наприклад, у Варшаві та деяких інших регіонах, курсують швидкісні приміські потяги (SKM, WKD), що інтегруються з міським транспортом і дозволяють комфортно добиратися з передмість .
Великі міста впроваджують інтегровані системи квитків (разовий квиток дійсний для різних видів транспорту), застосунки для мобільних оплат та системи інформації про рух у реальному часі — такі як SIP — наприклад, у Гданську, Кракові і Вроцлаві . Це спрощує пересування, дозволяє зменшити затори, а також стимулює перехід від приватних автомобілів до транспорту громадського .
Проте система має й недоліки. У селах і малих містах до 20 % територій не мають регулярного транспортного сполучення або мають лише обмежені разові маршрути, що значно ускладнює пересування громадян без авто. До того ж, старі моделі трамваїв та автобусів часто не обладнані пандусами чи аудіоінформацією, що створює бар’єри для людей із інвалідністю .
Найближчі плани розвитку — розширення метро (наприклад, у Варшаві), впровадження автономних автобусів і електротранспорту, а також популяризацію багатомодальних перевезень (трамвай–автобус–поїзд–велосипед) . Уряд і місцева влада активно працюють над балансом між інноваційними рішеннями й забезпеченням покриття транспортом кожного мешканця, хоча у віддалених регіонах затримка інвестицій залишається викликом.
