Звільнення з роботи у Польщі регулюється Трудовим кодексом (Kodeks pracy) і може відбуватися за ініціативою працівника, роботодавця або за згодою обох сторін. Найпоширенішим варіантом є звільнення за власним бажанням, яке потребує письмової заяви працівника.
У документі необхідно чітко зазначити дату подання та бажану дату припинення трудового договору. Важливо, щоб заява була підписана та подана особисто або надіслана поштою з підтвердженням отримання.
Строк попередження залежить від тривалості трудових відносин. Якщо працівник працював менше 6 місяців — строк становить 2 тижні, від 6 місяців до 3 років — 1 місяць, а понад 3 роки — 3 місяці. Ці строки можуть бути скорочені лише за домовленістю сторін. У випадку трудового договору на випробувальний термін (umowa na okres próbny) період попередження коротший — від 3 днів до 2 тижнів залежно від тривалості договору.
Після подання заяви роботодавець зобов’язаний підтвердити її отримання та видати працівнику документи, необхідні для завершення трудових відносин. До них належать довідка про роботу (świadectwo pracy), розрахунок заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та інші належні виплати. Якщо роботодавець відмовляється видати довідку або порушує умови звільнення, працівник має право звернутися до Державної інспекції праці (Państwowa Inspekcja Pracy).
У Польщі також дозволено розірвати трудовий договір за згодою сторін (za porozumieniem stron), що часто є найзручнішим варіантом. У такому випадку обидві сторони погоджують дату припинення роботи без необхідності дотримання строків попередження. Це особливо актуально, якщо працівник уже знайшов нову роботу або планує швидко змінити місце працевлаштування.
