InPoland продовжує знайомити читачів з подіями в нашій країні. Цього разу розповімо про життя у Києві під час війни. Столиця, як і ціла Україна, та її мешканці надаль потерпають від рашистських атак, проте життя у місті продовжується, а люди намагаються підтримувати оптимізм. Як саме? Дізнаєтеся з невеличкого інтерв’ю, в якому я поговорив зі своєю сестрою, що живе та навчається у столиці.
На щастя, тобі пощастило залишити Київ в перший день війни. Що розповідали сусіди, що залишилися у столиці, про перші тижні / місяці війни?
Усім було неймовірно страшно, люди були налякані та не розуміли, що відбувається та що буде далі. В перші тижні війни ховалися у підвалі в нашому будинку, деякі зуміли виїхати до родичів. Ті, хто все ж таки залишився розповідали про постійні тривоги та ризик ракетних обстрілів. Деякі бачили / чули вибухи. Пересування по місту було обмеженим та ще й подорожчало багато продуктів, наприклад, сіль. Сподіваємось, що все найжахливіше лишилося позаду.
Коли ти прийняла рішення про повноцінне повернення до Києва?
Це рішення було важким для моїх батьків, так як вони хвилювалися, що в невідомий день чи час знову можуть почати бомбити Київ. Ще влітку я декілька разів приїжджала сюди, щоб побачитись із деякими людьми та вирішити свої справи, а повноцінно повернулася наприкінці серпня через навчання у коледжі.
Твої друзі також залишилися у Києві?
Більшість, на диво, залишилися у Києві, але є ті які виїхали закордон задля безпеки. Вже там вчаться, працюють й просто продовжують жити. Це дуже сумно, проте життя не закінчується – треба рухатись далі до перемоги!
Стосовно навчання. Як воно виглядає зараз під час війни?
На кожному поверсі є спеціальний динамік, що сповіщає про початок та кінець повітряної тривоги. Як тільки починається звуковий сигнал усі студенти мають зібрати речі, викладачі замикають колону та слідкують, щоб всі залишили аудиторії, та перейти у спеціальне сховище. Воно облаштовано біотуалетами, аптечками, питною водою, багатьма лавочками та таке інше. На стінах висять дошки, даючи можливість проводити заняття.
Що змінилося у Києві з весни?
Спочатку був дефіцит багатьох продуктів, як-то солі чи круп. Щодо тепер. Почали відкриватися деякі заклади та магазини. Багато глобальних світових компаній повернулися, що також не може не радувати. Раніше були певні проблеми з транспортом, також на працюють деякі лінії метро, проте зараз ситуація дещо стабілізувалася. Відкрився Макдональдз, що також додало позитиву багатьом людям. Звісно, в теперішні часи ситуація може докорінно змінитися за лічені хвилини, як нещодавно, коли місто було атаковане ворожими дронами. Я тоді якраз була на навчанні та чула віддалені вибухи.
А в побутовому житті?
Комендантська година розпочинається о 23-ій, отже потрібно встигнути зробити справи набагато раніше, бо транспорт перестає курсувати, а магазини та інші місця закриваються. Це стосується й метро, хоча в разі чого туди дозволено спускатися людям, задля безпеки, проте потяги, звісно, не ходять.
Як працюють заклади та громадські місця?
Закриваються завчасно перед комендантською годиною, щоб працівники встигли доїхати додому. Деякі бренди ще повноцінно не повернулися, отже в деяких ТЦ їхні відділення зачинені, проте інші необхідні місця постійно працюють.
Який настрій в мешканців столиці?
Люди звикли, проте ситуації з обстрілами викликають страх. Наприклад, як у згаданому вище випадку. Лячно усвідомлювати, що одного ранку твоє життя може змінитися чи навіть перерватися. Деякі люди відчувають небезпеку життя у Києві та по можливості виїжджають за місто чи ще кудись, особливо коли можуть працювати чи навчатися дистанційно. Проте більшість старається зберігати спокій та триматися позитивної хвилі.
До речі, стосовно того злощасного ранку, що повернув нас у жахіття 24 лютого. Тобі вдалося швидко та безпроблемно виїхати у безпечне місце?
На диво, не було особливих заторів в центрі. Проте я їхала відносно рано, пізніше все було дещо інакше. Щодо ранку, уся наша країна знову пережила флешбеки 24-го лютого та повернулася у той день. Один з найчорніших у нашій історій. Підлі бомбардування з самого ранку в черговий раз нагадали нам, з яким підлим та підступним ворогом маємо справу.
