Українець в Польщі: прийшов, побачив, залишився. Як є насправді?

Як насправді живеться українським заробітчанам в Польщі, які перспективи і чого очікувати в найближчі роки від влади РП. На ці, та інші питання відповість політик, історик, громадський діяч, волонтер, житель Глогова (Нижня Сілезія) пан Драгомир Рудий.

Почнемо із питання, чи тепер до влади в Польщі прийшли крайні націоналісти?

Що стосується нинішніх правителів, я б не розглядав їх в такому контексті. Звичайно, деякі політики справляють таке враження і часто виступають на мітингах або демонстраціях разом з націоналістами. Найгірше, що в них є реальне бажання відродити цей рух, а потім закрити очі на діяльність цих груп. Найчастіше молодь, натхненна засобами масової інформації, придумує собі штучно «введених» національних героїв. Гасла «Польща для поляків» або «Наш шлях націоналізм» викликають певне занепокоєння і стурбованість. Сумно, що правляча партія перекручує справжній польський патріотизм на свій лад. В даний час, в Європі сучасна Польща зберегла відносно хороші відносини з незначним переліком держав. Найгірша ситуація склалася з найближчими сусідами, де відносини досить напружені. Теперішня програма PiS набагато більше пов’язана з повоєнним комуністичним режимом, ніж з колишнім довоєнним польським націоналізмом. Якщо ж в нашому уряді таки присутні справжні націоналісти, то їх число мізерне.

З чим зв’язані теперішні прояви національного екстримізму в Польщі? Поляки почали менше любити украінців, чи це загально європейська тенденція? Захід втомився від лібералізму? А може слід шукати російський вплив?

Я відповів частково на це питання раніше. Можу лише додати, що прояви екстремізму можна побачити тільки підчас національних святкувань поляків і лише у великих містах під час спортивних ігор. Ми всі слов’яни з досить бурхливою та жорстокою історією. Існували, звичайно, періоди в історії наших народів, де ми «стрибали один одному до горла», і з обох сторін було багато жертв. На жаль, пам’ять про такі часи ще не зникла у свідомості населення. Як історик, я знаю, що ще є люди, які пам’ятають погроми на Польських Кресах. Цим людям та їхнім дітям важко забути і пробачити. Біль залишається в підсвідомості і повертається у спогадах. Вони відчувають величезне горе та смуток, але це пережиття не має нічого спільного з сучасністю. Потрібно носити це в пам’яті з метою, щоб такі жорстокі часи більше ніколи не повернулися. Сьогодні українці беруть приклад з Польщі, як розвиватись і створювати демократичну країну та створювати спільну європейську спільноту. Як я вже згадував раніше, є спроби підживлювати ненависть через події минулих років, але це також стосується Росії та Німеччини. На сьогодні в нашій країні проживає близько 2 мільйонів громадян України. Вони працюють за тих же умов, що і поляки. У моєму містечку є кілька десятків працівників з України. Є також сім’ї з дітьми, які пов’язують своє майбутнє з Польщею. Діти йдуть до дитячих садків, шкіл або на навчання у польські виші. Українці в Польщі такі ж самі громадяни, що і я. Я ще ні разу не зіткнувся з будь-яким національним чи кримінальним інцидентом, що відносився до національної нетерпимості одного народу до іншого. Власники польського бізнесу дуже раді робітникам зі східного кордону. У мене особисто багато друзів з України, яких я дуже ціную і поважаю. Що стосується Європи, там більше проблема з припливом іммігрантів з Азії та Африки, ситуацією в Росії, Brexit Англії.

Чи націоналізм то завжди патріотизм? В такому разі, на думку пана в чому полягає відмінність між украінським та польським націоналізмом?

Фактично, є велика схожість між націоналізмом і патріотизмом та багато подібних особливостей. Націоналізм витікає з патріотизму, заснований на ньому. Це стосується великих історично-політичних подій, які колись відбулися. Ці два поняття функціонують в сукупності. Націоналізм пов’язаний з винятковою прихильністю до власної національності, історії, культури або навіть релігії, на відміну ніж до інших цивілізацій та націй. Патріотизм — це здорове, нормальне почуття, яке проявляється під час національних урочистостей або важливих спортивних подій. Тоді ми всі — Патріоти. На жаль, лише тоді ми в згоді, повсякденно — виступають чвари. Що стосується відмінностей у націоналізмі наших країн, це слід розглядати історично. Український націоналізм був загалом антипольським. В нас різні герої, що воювали між собою. Поляки, вважають злочинцями українських провідників і навпаки. Потрібен діалог з Україною, щодо прийняття українськими націоналістами правди про широкомасштабний геноцид у Волині та Східній Малопольщі. Я говорю про складні речі і в цьому питанні всі сторони повинні чесно і твердо говорити і признавати вчинки минулого.

Згідно статистики кожен 10 житель Вроцлава — украінець. Колись украінець шукав праці в Польщі, тепер польський працедавець шукає украінця. З чим пов’язана така зміна пріоритетів?
Польща сьогодні — це величезний ринок праці. Протягом останніх кількох років багато тисяч моїх співвітчизників емігрували з Польщі, шукаючи кращого життя. Вони вибирали переважно Великобританію, Ірландію, Німеччину, Італію, Скандинавію або Австрію. Більшість з них були там і забрали туди свої сім’ї. Сьогодні поляки є одним з найбільш швидкостаріючих суспільств у світі. За даними Центрального управління статистики, зараз в Польщі є один з найнижчих демографічних показників у Європі. Через міграцію співвітчизників стає все важче підтримувати швидке економічне зростання. Українці, які приїжджають до Польщі, не забирають полякам роботу, а навпаки! Найчастіше вони виконують таку роботу, де існує дефіцит працівників. Слід також зазначити, що власникам процвітаючих компаній потрібні також фахівці, яких не вистачає в Україні. Це стосується більшості секторів економіки того ж Вроцлава.

Нижня Сілезія потребує українців? Чому не росіян, не білорусів, а саме українців?

Не можна сказати, що для польських роботодавців потрібні лише працівники з України. Українці виробили свою марку, а це — чесність, працьовитість та старанність. В Польщі набагато простіше з дозволами на роботу, ніж в інших країнах Європи. Українці, як поляки, коли йдуть до Німеччини, перебувають ближче до своєї країни. У польського працедавця ваші співвітчизники відчувають себе в безпеці, поводяться відповідно до закону, мають необхідні страхування та доступ до повних соціальних гарантій. Приїхавши працювати в Польщу, вони дізнаються про «світ ЄС», тобто світ без хабарів, викрадень та мафії, що так часто зустрічається в Україні. Ключовим є те, що вони заробляють тут щонайменше в 10 разів більше на місяць, навіть виконуючи рутинну виробничу роботу, ніж у своїй рідній країні.

Дякую за розмову!

 

+ Wywiad po polsku

Dragomir Rudy, mieszkaniec Górnego Śląska a dokładnie Opolszczyzny. Pracownik Miejsko Gminnego Ośrodka Kultury w Głogówku odpowiedzialny za organizację imprez, promocję miasta i obsługę ruchu turystycznego. Magister historii, polityk, lokalny dziennikarz, przewodnik.

 

Zacznę od pytania, czy ekstremalni nacjonaliści doszli teraz do władzy w Polsce? 

Jeżeli chodzi o obecnie rządzących nie traktowałbym tego w tych kategoriach. Oczywiście, co niektórzy politycy sprawiają takie wrażenie i często pokazują się na wiecach czy manifestacjach z nacjonalistami. Najgorsze jest jednak to, że istnieje przyzwolenie na odradzanie się tego ruchu i przymykanie oka na działalność tych ugrupowań. W większości młodzi ludzie inspirowani przez media i zmianach w programach nauczania upodobali sobie „narzuconych” bohaterów narodowych. Hasła „Polska dla Polaków” czy „Naszą drogą Nacjonalizm” budzą pewien niepokój i zatroskanie. Smutne jest to, że partia rządząca staje się uświadomić Polaków historycznie tworząc ją po swojemu. Obecnie niewiele jest krajów w Europie z którym stosunki są w miarę poprawne. Najgorzej sytuacja wygląda z najbliższymi sąsiadami gdzie relację są dosyć napięte czego przykładem może być np. Rosja. Partia Kaczyńskiego od lat krytykuje Moskwę i rosyjskie metody zarządzania tym państwem. Obecny program Pis-u ma znacznie więcej wspólnego z powojennym komunistycznym reżimem niż z dawnym przedwojennym polskim nacjonalizmem. Mam nadzieję, że jeżeli mamy w rządzie nacjonalistów to jest ich niewielu.  

Z czym powiązane są obecne przejawy narodowego ekstremizmu w Polsce? Polacy coraz mniej lubią Ukraińców, czy jest to ogólno europejski trend? A może zachód już zmęczony liberalizmem? Czy powinniśmy szukać rosyjskich wpływów? 

Na to pytanie częściowo odpowiedziałem wcześniej. Mogę tylko dodać, że przejawy ekstremizmu można zauważyć w święta narodowe Polaków i to tylko w dużych miastach podczas manifestacji. Nieprawdą jest, że moi rodacy coraz mniej lubią Ukraińców. Wszyscy jesteśmy Słowianami o dość burzliwej i okrutnej historii. Były oczywiście okresy w dziejach naszych narodów gdzie „skakaliśmy sobie do gardeł” i po obu stronach było wiele ofiar. Niestety takie były czasy i tego nie zmienimy. Jako historyk wiem, że jeszcze żyją ludzie pamiętający pogromy na polskich kresach. Tym ludziom i ich dzieciom trudno zapomnieć i wybaczyć. To pozostaje w ich podświadomości i wraca we wspomnieniach. Czują ogromny żal i smutek, ale nie maja nic do współczesnych czasów. Pragną tylko przypominania, by te okrutne czasy nie powróciły. Dzisiaj Wy bierzecie za przykład Polskę jak rozwijać i budować demokratyczny kraj i tworzyć wspólną Europę. Jak nadmieniłem wcześniej są próby podsycania nienawiści poprzez wydarzenia z minionych lat, ale to dotyczy również Rosji i Niemiec. Obecnie mówi się już o blisko 2 milionach obywateli Ukrainy, którzy mieszkają w naszym kraju. Pracują na takich samych warunkach jak Polacy. W moim niewielkim mieście mieszka i jest zatrudnionych kilkudziesięciu Pani rodaków. Są tu również całe rodziny wraz z dziećmi, które przyszłość wiążą z Polską. Dzieci chodzą do przedszkoli, szkół czy na studia. Korzystają z uciech codziennego życia w naszym mieście. Są takimi samymi obywatelami jak ja. Nie spotkałem się z żadnym incydentem nacjonalistycznym czy kryminalnym. Właściciele firm są bardzo zadowoleni z pracowników zza wschodniej granicy. Ja osobiście mam wielu znajomych z Ukrainy, których bardzo cenię i szanuję. Jeżeli chodzi o Europe to raczej ma większy problem z napływem imigrantów z Azji i Afryki, sytuacją w Rosji, Brexitem czy właśnie Polską. Raczej wątpię by Ukraińcy po wydarzeniach ostatnich lat, stracie Krymu i ciągle trwającej wojnie chcieli wrócić pod „parasol” Rosji.  

Czy nacjonalizm jest zawsze patriotyzmem? W takim razie jaka jest różnica wg. Pana pomiędzy ukraińskim a polskim nacjonalizmem?  

W rzeczy samej jest w tym duże podobieństwo i ma wiele podobnych cech. Nacjonalizm wypływa z patriotyzmu, na nim się opiera i wart jest w każdym narodzie tyle, co jego patriotyzm. Nawiązuje do wielkich wydarzeń historyczno – politycznych, które kiedyś miały miejsca. Pojęcia te funkcjonują w sposób ogromnie żywiołowy. Nacjonalizm kojarzy się z wyjatkowym przywiązaniem do własnej narodowości, historii, kultury czy nawet religii w przeciwieństwie do innych cywilizacji i narodów. Patriotyzm jest zdrowym, normalnym uczuciem występującym podczas uroczystości narodowych czy ważnych wydarzeń sportowych. Wtedy właśnie wszyscy jesteśmy Patriotami. Niestety tylko wtedy chwilowo jesteśmy zgodni i podekscytowani choć faktycznie ta właśnie zgoda narodowa nie występuje w żadnym innym państwie. Jeżeli chodzi o różnice w nacjonalizmach naszych krajów to należy to upatrywać pod względem historycznym. Nacjonalizm ukraiński miał z reguły charakter antypolski. Tak było przed II wojną światową, w jej trakcie — kiedy przybrał wymiar ludobójczy i niestety w niektórych miejscach obecny jest i dzisiaj. Teraz ku czci przywódców -morderców Polaków podobnie jak i Ukraińców – bohaterom takim jak Bandera, Kłaczkiwśkij, Łytwyńczuk, Szuchewycz, czy dywizja SS Galizien wybudowano dziesiątki pomników, są promowani w mediach, prasie, podrecznikach, ich imionami nazywa się ulice, czyni się „ikonami” Ukrainy. To boli nas Polaków, że zbrodniarze tysiący Polaków są tak wychwalani, dlatego zastosowano podobnie środki u nas. Problematyczny jest dziś dialog z Ukrainą w kwestii przyjęcia przez ten kraj prawdy o szerokorozumianym ludobójstwie, którego dokonali ukraińscy nacjonaliści na Wołyniu i w Małopolsce Wschodniej gdzie rząd w Kijowie stara się zamazać prawdę nie podejmując rozmów. Mówię o rzeczach trudnych i drażliwych ale zgadzam się z nimi w całości i w tej kwesti należy rzetelnie i stanowczo rozmawiać oraz przyznać się do popełnionych czynów.   Według statystyk co 10 mieszkańiec Wrocławia to Ukrainiec.

Kiedys Ukrainiec szukał pracy w Polsce, teraz polski pracodawca szuka Ukraińców. Z czym powiazana taka zmianą priorytetow?   Polska dzisiaj to ogromny rynek pracy. Przez ostatnie kilkanaście lat wiele tysięcy moich rodaków wyemigrowało z Polski poszukując lepszego życia. Wybierali głównie Wielką Brytanię, Irlandię, Niemcy, Włochy, Skandynawię czy Austrię. Większość z nich tam została i ściągnęła swoje rodziny. Polacy dzisiaj należą do najszybciej starzejących się społeczeństw na świecie. Z danych Głównego Urzędu Statystycznego wynika, że mamy obecnie jeden z najniższych wskaźników demograficznych w całej Europie, a to min. spowodowane migracją rodaków oznacza, że coraz trudniej będzie utrzymać szybkie tempo wzrostu gospodarczego. Ukraińcy, którzy przyjeżdżają do Polski, nie zabierają pracy Polakom. Najczęściej podejmują taką pracę w których są niedobory pracowników. Należy również nadmienić, że właściciele prężnie rozwijających się firm potrzebują również fachowców, których na Ukrainie nie brakuje. Dotyczy to praktycznie większości działów gospodarki czego przykładem jest właśnie Wrocław. 

Dolny Śląsk potrzebuje Ukraińcow? Dlaczego nie Rosjan, nie Białorusinow, a Ukraińcow? 

Nie można tak mówić, że Polscy pracodawcy potrzebują tylko pracowników z Ukrainy. Tutaj możemy mówić o wyrobionej ich marce, czyli – rzetelnośći, uczciwośći i pracowitośći. Zresztą z pozwoleniami o pracę jest dużo łatwiej jak w przypadku innych narodów. Ukraińcy podobnie jak kiedyś Polacy jeżdżąc do Niemiec mają bliżej do swojego kraju. U polskiego pracodawcy Pani rodacy czują się bezpiecznie, są traktowani zgodnie z przepisami prawa, mają wszystkie ubezpieczenia i dostęp do pełnych świadczeń socjalnych. Przyjeżdżając do pracy w Polsce, poznają „świat UE”, czyli świat pozbawiony łapówkarstwa, przekrętów i mafii, która tak często jest spotykana na Ukrainie. Głównym motywem pramy zarobkowej jest również to, że zarabiają minimum 10 razy więcej miesięcznie, wykonując nawet zwykłe prace produkcyjne niż w swoim ojczystym kraju. 

Dziękuję za rozmowę.

Информационный портал Вроцлава - самые свежие новости Вроцлава на портале inPoland.net.pl. Новости, объявления, афиша, мероприятия, работа, легализация

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.